Забруднення навколишнього середовища, нераціональне використання природних ресурсів, недотримання стандартів і норм якості навколишнього середовища, псування природних об'єктів, зокрема пам'ятників природи, порушення інших екологічних вимог відносяться до категорії екологічних правопорушень, за які передбачена дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова, кримінальна відповідальність посадових осіб і громадян, а також адміністративна і цивільно-правова відповідальність підприємств і організацій.
Види відповідальності передбачені в Законі України "Про охорону навколишнього середовища", Кодексі України "Про адміністративні правопорушення", Цивільному кодексу України, Кримінальному кодексі України та в інших підзаконних нормативних актах.
Екологічні злочини розцінюються як суспільно небезпечні дії, що впливають на стан суспільної безпеки, завдають шкоди здоров'ю людей і значний економічний збиток. Суб'єктами екологічних правопорушень можуть бути як вітчизняні, так і іноземні фізичні і юридичні особи, незалежно від форм власності. Об'єкт екологічного правопорушення – це біосфера в цілому або окремі природні екосистеми. Це важливо враховувати при кваліфікації конкретного правопорушення як екологічного. Наприклад, не можна вважати екологічним правопорушенням розкрадання або знищення риби в рибогосподарських водоймах, оскільки промислова риба з'явилася там не природним чином, а за участю людини. Не можна також вважати екологічним правопорушенням забруднення повітря у виробничих приміщеннях, оскільки вони є штучно створеним середовищем.
Основними складовими екологічних правопорушень є: протиправність поведінки, спричинення шкоди або реальної загрози її виникнення, наявність зв'язку між протиправною поведінкою і нанесеною шкодою, чи загрозою її виникнення. Якщо в результаті правопорушення не завдано шкоди природному середовищу, то це правопорушення не може розцінюватися як екологічне. Наприклад, самовільне захоплення земельної ділянки для розміщення на ній автостоянки, якщо це не призвело до нанесення шкоди природі, повинно вважатися не екологічним, а земельно-правовим порушенням.
Залежно від тяжкості вчиненого екологічного правопорушення та виду суб'єкта цього правопорушення передбачаються різні види еколого-правової відповідальності. Юридична особа не може нести кримінальну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність, до яких можуть притягатися фізичні особи. Одні види відповідальності можуть застосовуватися за принципом сукупності, інші – за принципом альтернативності. Так, за один злочин не можна одночасно притягати до кримінальної і дисциплінарної відповідальності.
Екологічні правопорушення розділяють на дві групи – проступок і злочин. Це враховується при визначенні міри відповідальності.
Екологічний проступок можуть здійснювати посадові особи підприємств в разі не виконання заходів щодо охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування. До таких посадових осіб застосовують заходи дисциплінарної відповідальності, зокрема позбавлення матеріального заохочення або навіть звільнення з роботи.
До адміністративної відповідальності притягуються посадові особи і громадяни, винні в здійсненні екологічних правопорушень, найбільш характерними з яких на транспорті є такі:
• недотримання стандартів і норм якості природного середовища;
• невиконання обов'язків з проведення державної екологічної експертизи та неврахування її вимог;
• порушення екологічних вимог при проектуванні, будівництві, введенні в експлуатацію підприємств, споруд і шляхів сполучення;
• понаднормативне забруднення навколишнього середовища;
• псування і знищення природно-заповідних комплексів і природних екосистем тощо.
Такі правопорушення тягнуть за собою накладення штрафу як на посадову особу так і на підприємство.
Екологічні правопорушення можуть спричиняти нанесення відчутної шкоди природному середовищу (значне його забруднення, виснаження, руйнування). Ці правопорушення також можуть завдавати відчутної шкоди природокористувачеві (у вигляді втрати його майна, неотримання, чи недоотримання прибутку, додаткових витрат на відновлення зруйнованого стану природного середовища тощо). В цьому випадку на винних юридичних і фізичних осіб покладається цивільна відповідальність, яка зобов'язує їх відшкодовувати завданий збиток.
Кримінальна відповідальність посадових осіб і громадян настає у випадку вчинення екологічних злочинів, які виражаються в посяганні на екологічний правопорядок в країні, екологічну безпеку суспільства, а також у завданні шкоди навколишньому природному середовищу і здоров'ю людей.
В середньому 90 % усіх виявлених порушень природоохоронного законодавства карається в адміністративному порядку. Застосування норм кримінальної відповідальності на сьогоднішній день обмежене через недосконалість законодавчої бази, яка передбачає таку відповідальність за екологічні злочини.
Екологічний контроль є правовою мірою забезпечення раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища. В рамках такого контролю спеціально уповноважені суб'єкти здійснюють перевірку дотримання і виконання екологічного законодавства. Виділяють такі види екологічного контролю: державний, відомчий, виробничий, суспільний.
Державний екологічний контроль є найбільш дієвим впливом на дотримання вимог екологічного законодавства. Він опирається на правоохоронні органи – прокуратуру і суди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відповідальність за екологічні правопорушення“ на сторінці 1. Приємного читання.
