Шляхи вирішення демографічної проблеми

Основи екології

Демографічний вибух - це різке прискорення кількісного зростання світового населення, яке почалося у середині XX ст. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це призводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перевищення кількості народжень над кількістю смертей досягає значних величин. Сучасні високі темпи зростання чисельності населення земної кулі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються. Це країни Азії, Африки і Латинської Америки, де проживає близько 70 % населення світу, а середньорічний приріст населення перевищує 1,8-2,0 %.

Якщо згадати, що п'ятий мільярд населення Землі з'явився ледь не за 10 років, то легко підрахувати, що у 70-х роках XX ст. щосекунди народжувалося у середньому п'ятеро дітей. Проте сьогодні ситуація дещо змінилася. Експерти відзначають кілька найголовніших ознак сучасної ситуації демографічного вибуху. По-перше, найвищі показники щорічного зростання населення "забезпечують" найбідніші країни світу. По-друге, спостерігаються чіткі ознаки сповільнення темпу демографічного вибуху - зменшується кількість країн із щорічним приростом понад 3 %; в Азії швидко скорочується кількість пологів на одну жінку; в Африці зростає застосування сучасних засобів запобігання вагітності та ін.

Отже, демографічний вибух - явище тимчасове, а з розвитком демографічного переходу порушена узгодженість типів народжуваності і смертності відновлюється, проміжний тип відтворення населення поступається місцем основному, і демографічний вибух припиняється. Але темпи демографічного переходу залежать від загального соціально-економічного розвитку, і коли він, як у більшості слаборозвинених країн, відбувається повільно, то тривалий час зберігається і проміжний тип відтворення населення. У багатьох країнах, що розвиваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подолання перехідного характеру відтворення населення. Процес демографічної стабілізації має завершитися наближенням до стану, характерного для постійного (стаціонарного) населення. У різних регіонах світу це відбудеться у різні строки, але у більшості країн, що розвиваються, - не раніше середини XXI ст.

Проте ще далеко до справжньої стабілізації населення Землі. Аналіз ситуації свідчить, що для переходу слаборозвинених країн до європейської демографічної політики (досягнення темпу зростання 0,3-0,7%) має пройти 30-40 років, а за цей час населення Землі "за інерцією" збільшиться до 10 млрд (табл. 6.2).

Таблиця 6.2. Темпи і прогнози демографічних та економічних змін у найбільш населених країнах світу

Країна1968 р.1987 р.2025 р.
Населення, млн осібЩорічне зростання населення, %Приріст · ВНП за рік, %Населення, млн осібНаселення, млн осіб
Китай7301,60,310601490
Індія5242,51,88031445
СРСР2381,35,8283-
США2011,43,4243300
Індонезія1132,40,8172256
Японія1011,09,9122129
Бразилія883,01,6147246
Нігерія632,4-0,3109301
ФРН601,03,462-

Між 1950 і 2000 р. населення світу збільшилося від 2,5 млрд до 6,1 млрд (приріст на 3,6 млрд). І хоча народжуваність скоротилася у більшості країн, останні прогнози засвідчують, що населення зросте до 2050 р. на 2,8 млрд і становитиме 8,9 млрд осіб1.

Не зважаючи на те, що попередній приріст населення відбувався як в індустріальних країнах, так і в країнах, що розвиваються, майже усе подальше зростання населення відбуватиметься у "третьому світі", де, згідно з багатьма екологічними показниками, країни вже перенаселені. Країни, де прогнозується подвоєння чи навіть потроєння населення, у майбутньому зіткнуться зі ще більшим зростанням, ніж раніше.

Демографічний вибух, з одного боку, сприяє омолодженню населення Землі, збільшує трудові ресурси країн світу, а з іншого - породжує низку глобальних і регіональних проблем. Він ускладнює економічний розвиток держав, зумовлює жебрацтво, загострює проблему охорони природи. Чисельність населення продовжує зростати, а природні екосистеми Землі залишаються тими самими. Кількість прісної води, що виробляється гідрологічним циклом, нині, по суті, така ж сама, як була у 1950 р. і, мабуть, буде у 2050 р. Так само незмінним є вилов океанської риби, обсяг заготівлі лісів, продуктивність природних пасовищ та ін. Коли населення зростає, скорочення забезпечення кожним з цих ресурсів на душу населення загрожує не лише якості життя, а й, за деяких обставин, навіть і самому життю.

Як відомо, "внесок" різних країн і континентів у загальну картину зростання народонаселення далеко не однаковий. За абсолютною чисельністю найбільший приріст забезпечують великі азіатські країни - Китай, Індія, Індонезія; найбільша швидкість зростання спостерігалась в Африці та Латинській Америці. У деяких африканських країнах відносний приріст сягав 4 % щорічно. У багатьох більш розвинутих країнах і регіонах (Західна Європа, Північна Америка) ситуація демографічного вибуху спостерігалась набагато раніше - ще у XIX ст. Для багатьох з них нині характерний розвиток так званого демографічного переходу до стабілізації чисельності населення.

Динаміку чисельності і руху населення висвітлює теорія демографічного переходу. Вона пояснює відмінності у природному прирості населення різних регіонів насамперед соціально-економічними факторами. Виділяють такі етапи демографічного переходу:

• o Висока народжуваність і висока смертність через низький рівень життя населення і слабкий розвиток медицини. Сьогодні на цьому етапі перебувають Сомалі, Малі, Чад, Зімбабве.

• o За традиційно високої народжуваності завдяки підвищенню рівня життя і поліпшенню медичного обслуговування зменшується смертність. Кількість населення різко збільшується, темпи природного приросту перевищують 1,2 %. Така демографічна ситуація характерна для Венесуели, Болівії, Нігерії, Індії.

• o Народжуваність зменшується внаслідок підвищення соціально-економічного статусу жінки; смертність - у межах 0,2- 0,6 %. Природний приріст малий або навіть від'ємний. Коли він знижується до 0,2 %, настає демографічна криза. Зараз вона спостерігається в Україні, Німеччині, Данії, Угорщині.

Отже, з підвищенням рівня економіки країни чи регіону змінюються і демографічні показники. Демографічний перехід - це послідовна зміна типів відтворення населення, яка призводить до стабілізації чисельності. Він схожий на ту фазу динаміки чисельності популяції в екосистемі, коли вона наближається до рівня місткості середовища. Під час демографічного переходу у зміні відтворення населення виділяють чотири фази:

• o Перша фаза відповідає ситуації, коли і смертність, і народжуваність швидко знижуються, але темпи зниження коефіцієнта смертності випереджають темпи зниження коефіцієнта народжуваності, тому приріст населення продовжує зростати, досягаючи найбільшого значення. Така ситуація склалася у багатьох країнах, що розвиваються; розвинуті країни пройшли першу фазу ще до середини XX ст.

• o У другій фазі смертність досягає мінімуму і більше не знижується, але народжуваність продовжує падати, через що приріст населення уповільнюється.

• o Для третьої фази характерне підвищення коефіцієнта смертності, зумовлене старінням населення, та одночасне уповільнення темпів зниження народжуваності. Наприкінці третьої фази коефіцієнт народжуваності наближається до рівня простого відтворення населення, а коефіцієнт смертності залишається нижче за цей рівень, оскільки вікова структура населення ще не стабілізувалася.

• o У четвертій фазі коефіцієнт смертності підвищується і наближається до коефіцієнта народжуваності, тобто процес демографічної стабілізації закінчується. Це відповідає такому рівню відтворення населення, коли на кожну тисячу людей щорічно буде народжуватися та вмирати 12 осіб. Тобто у складі такої популяції буде 23 % дітей та юнаків до 18 років, 49 % людей працездатного віку (18-60 років) і 28 % людей у віці від 60 до 84 років (середня тривалість життя). На кожну 1000 осіб буде 96 сімей з віком батьків від 20 до 36 років, у кожній з яких буде у середньому по дві дитини.

Сучасним суспільством на виробництво і споживання затрачається така кількість речовин та енергії, яка у десятки і сотні разів перевищує суто біологічні потреби людини. Інфраструктура цивілізації, її економіка багатократно збільшують споживання і деградацію природних ресурсів, які припадають на одну людину. Тобто головною причиною сучасної екологічної кризи є саме кількісна експансія людського суспільства - непомірний рівень та швидке нарощування сукупного антропогенного навантаження на природу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи вирішення демографічної проблеми“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми
  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА