Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

Основи екології

Охорона біологічних ресурсів здійснюється різними шляхами. Найбільш відомою є так звана пасивна охорона, тобто збереження видів тварин і рослин, які підлягають прямому й опосередкованому винищенню. До основних заходів пасивної охорони належать:

• дотримання правил експлуатації ресурсів біосфери (рибальства, мисливства, збору грибів та ягід тощо);

• регулювання об'ємів заготівель, які не повинні перевищувати щорічного приросту популяцій;

• охорона умов проживання видів (наприклад, для риб - якості води, для промислових тварин - якості мисливських угідь, для лісів - якості атмосфери, рівня ґрунтових вод тощо).

Коли пасивної охорони стає недостатньо, проводять комплекс відтворювальних заходів. Важливе значення має охорона умов життя видів від корінних змін та знищення, а також охорона спадковості всього живого на Землі від впливу забруднювальних мутагенних факторів, серед яких особливо небезпечними є радіоактивні речовини, здатні акумулюватися в живих істотах. Взагалі немає сенсу відокремлювати охорону тварин від прямого та опосередкованого впливу людини і таку саму охорону рослин, тому що рослинний і тваринний світ становлять єдине ціле екосистеми - біоту. Тому охоронні та відтворювальні заходи стосуються всіх біологічних ресурсів без винятку.

Отже, охорона біологічних ресурсів має охоплювати певні групи заходів. Наприклад, актуальною є охорона тварин від прямого необмеженого знищення, у тому числі обмеження об'ємів і засобів добування промислових видів. З метою раціонального ведення промислу тварин визначається допустима норма вилучення з популяції певного виду, встановлюється оптимальна структура популяцій, за якої життєздатність певних видів зберігається на високому рівні та забезпечується отримання максимальної кількості продукції.

Охорона тварин і рослин від різних опосередкованих впливів включає заходи зі збереження місць проживання видів та боротьбу із шкідливими видами. Погіршення умов існування рослинних і тваринних організмів пов'язане із значним антропогенним навантаженням на природні екосистеми - знищенням лісів, розорюванням степів, меліорацією, забрудненням. Порушення місць мешкання тварин і рослин відбувається також в результаті стихійних лих. У таких випадках тварин відловлюють і випускають у безпечніші місця. Боротися із шкідливими видами слід дуже обережно, оскільки в природі не існує абсолютно шкідливих чи абсолютно корисних тварин і рослин; кожен вид взаємопов'язаний з іншими через ланцюги живлення, які можуть бути порушені при знищенні будь-якого "шкідливого" виду. Тому ці проблеми не можна вирішувати однозначно на користь знищення шкідливих видів, наприклад, хижаків; необхідно розумно регулювати їх чисельність.

Останніми десятиліттями у всьому світі розпочалися роботи з перетворення флори і фауни - акліматизація, одомашнювання. Акліматизація - це заселення певних регіонів новими видами. Якщо території (або акваторії) заселяються видами, які мешкали тут раніше, процес називається реакліматизацією (інтродукцією). Крім цього, фауна диких тварин є невичерпним джерелом для одомашнювання, наприклад, хутрових звірів, лосів, сайгаків та ін.

Охорона біологічного різноманіття починається зі збереження генофонду всіх живих істот планети. При цьому ключову роль відіграє збереження рослинного покриву, який здійснює первинний синтез органічних речовин та є їжею для тварин. Отже, без збереження рослинності неможливо зберегти й тварин. І тому виникла ідея створення Червоної книги, яка належить видатному англійському зоологу, професору Пітеру Скотту. Історія створення Червоної книги розпочинається з того, що вчені і прогресивні суспільні діячі вже наприкінці XIX - на початку XX ст. усвідомили, яку велику загрозу живій природі несе діяльність людства, що усе швидше зростає. З ініціативи вчених світу у 1948 р. на Міжнародній конференції у місті Фонтенбло (Франція) створюється Міжнародна спілка охорони природи, яка згодом отримала назву "Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів" (МСОП).

МСОП як консультативний орган ООН з питань охорони природи у 1949 р. створив постійну Комісію служби виживання для формування анотованих списків рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. Саме ця Комісія увійшла у загальний вжиток як Комісія з рідкісних та зникаючих видів; вона почала всесвітній перепис зникаючих видів світової флори і фауни. Шляхом анкетного обстеження з різних країн світу було одержано інформацію про біологію видів і окремих популяцій, їх екологічний статус, про позитивні й негативні фактори, що впливають на стан зникаючих видів тварин і рослин. Ці відомості й факти лягли в основу одного з найважливіших міжнародних документів сучасності, що був названий Червоною книгою, оскільки червоний колір є символом небезпеки, тривоги, попередження.

Формування першого видання Червоної книги тривало 14 років, яке у 1963 р. вийшло у світ у двох томах. Перший том містив відомості про 211 видів і підвидів ссавців, а другий - про 312 видів і підвидів птахів. Кожному видові відводилася окрема сторінка, на якій у стислій формі подавалися відомості про минуле, сучасний стан, поширення та чисельність у природі; вказувалися причини, що зумовили гальмування їх розмноження та загрожують зникненням. Окрім того, пропонувалися заходи щодо охорони цих тварин у природі та неволі.

Друге видання Червоної книги було здійснене в 1966-1971 рр. і складалося з трьох томів. На сторінках цього видання, окрім інформації про ссавців і птахів, містилася інформація про плазунів та земноводних. При підготовці другого видання Червоної книги була вироблена нова класифікація рідкісних тварин, які до неї заносяться. Класифікація включала п'ять категорій:

• o Зникаючі - види, чисельність яких швидко скорочується, збереження яких уже не можливе без здійснення спеціальних заходів.

• o Види, чисельність яких скорочується, - ці види ще зустрічаються в кількості, достатній для виживання, але чисельність їх швидко зменшується.

• o Рідкісні - цим видам ще не загрожує зникнення, але вони перебувають у такій невеликій кількості і на таких обмежених територіях, що можуть швидко зникнути.

• o Невизначені види - маловідомі види; можливо, їм загрожує зникнення, але вони недостатньо вивчені і достовірної інформації про них немає,

• o Відновлені види - види, чисельність яких почала зростати завдяки реалізації спеціальних заходів, що усунули небезпеку їх зникнення.

Отже, Червона книга МСОП - це списки рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів у світі. У Червоній книзі містяться дані про кожен з таких видів (підвидів) - назва, особливості біології, поширення, місця перебування, чисельність у природі та її зміни, причини зникнення, заходи з охорони та інша інформація. Червона книга МСОП складається зі сторінок червоного, жовтого, білого та сірого кольорів, куди заносять види залежно від небезпеки, що їм загрожує. Червоні сторінки були відведені для тих організмів, чисельність яких скоротилася і які перебувають під загрозою зникнення. На жовті сторінки потрапили живі організми, чисельність яких скоротилася внаслідок використання людиною місць їх існування. Білі сторінки були відведені для рідкісних тварин, які зустрічаються в природі у невеликій кількості. Тобто Червона книга - це не закон, а зібрання фактів. Червона книга інформує, закликає, попереджує, радить, застерігає.

У 1973 р. МСОП опублікувала детальний уточнений "чорний список" (незворотних утрат), у якому було констатовано, що, починаючи тільки з 1600 р., зникло 63 види ссавців і 55 їх підвидів. Це тур, від якого людина отримала свійську корову, Стеллерова корова (морський ссавець довжиною до 8-10 м, висотою 3,5 м, вагою до 4 т, який жив у морських водах біля островів Беринга, острова Мідного Командорського архіпелагу, відкритий лише у 1741 р. Г.В. Стеллером, а вже до 1768 р., тобто лише за 27 р., знищений у результаті хижацького промислу). Зник дикий кінь - тарпан. Останній мандруючий голуб був убитий у 1899 р. Птахів з 1600 р. знищено до 94 видів - безкрила гагарка, каролінський папуга, лабрадорська гага, дронт та ін. З 1600 р. зникло понад 230 видів інших хребетних тварин: риб, земноводних, гадів. Трагізм полягає у тому, що відродити втрачені види, хай навіть це буде найнижча, найпростіша істота, людина не зможе ні сьогодні, ні у майбутньому.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів
  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА