Водні ресурси

Основи екології

Вода - основний складник усіх живих організмів (тіло людини, наприклад, на 70 % складається з води, а деякі організми, такі як медуза або огірок, - на 98-99 %). Використання людиною води з водойм для різних потреб почалося з появою на Землі людини. Воно різко збільшилося з виникненням і розвитком поливного землеробства (IX-X ст. до н. е.), а потім і промисловості (XV-XVI ст.). Перші місцеві заходи з охорони водних ресурсів почали здійснювати ще у І ст. до н. е. у Римській імперії. Сьогодні вже зрозуміло, що без інтенсивної охорони вод може початися водний голод внаслідок якісного і кількісного виснаження водних ресурсів.

За запасами вільної води Земля є найбільш "водною" планетою Сонячної системи. Гідросфера, або водяна оболонка Землі, - це її моря і океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера і підземні води. Весь об'єм гідросфери планети становить майже 1,45 млрд км3 (0,025 % її маси), з яких 96 % - води Світового океану. Але це переважно гірко-солона морська вода, непридатна для пиття і технологічного використання. Об'єм підземних вод становить понад 23 млн км3, у льодовиках міститься 24 млн км3, у озерах - 176 тис. км3, у болотах - 12 тис. км3, у річках - більш як 2 тис. км3. Об'єм прісної води гідросфери дорівнює лише 2 % її загального об'єму, причому 85 % її зосереджено у льодовикових щитах Гренландії та Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Доступною для використання є прісна вода, яку містять річки, озера і підземні води; саме ці джерела й використовує людство для своїх потреб - усього 0,3 % об'єму гідросфери. У багатьох районах великі річки та озера знаходяться на порівняно малоосвоєних територіях. Наприклад, Амазонка, річки Росії та Канади, що впадають у Північний Льодовитий океан.

Важливою рухомою силою відновлення ресурсів прісної води е кругообіг води, який пов'язує воєдино усі частини гідросфери. Кругообіг води часто порівнюють з вічним двигуном, який "качає" воду з океану на материки протягом мільярдів років. У планетарному масштабі розрізняють великий і малий кругообіги води. Великий включає звільнення частини хімічно зв'язаної води з гірських порід та виділення вільної води в ході вулканічної діяльності. Наслідком цього кругообігу протягом геологічної історії Землі є утворення Світового океану. Малий кругообіг відбувається набагато швидше за такою схемою: випаровування - опади - інфільтрація - стік. Його наслідком є безперервний поверхневий і підземний стік з материків у океан, поповнення підземних вод, а також збереження "замороженої" води у льодовиках.

Світовий океан - це безперервна водна оболонка земної кулі. Із 510 млн км2 поверхні Землі 361 млн км2 (70,8 %) припадає на океани і моря та 149 млн км2 (29,2 %) - на сушу. Розподіл суші та водного простору на поверхні земної кулі дуже нерівномірний. У Північній півкулі океани займають 60,7 %, у Південній - 80,9 %. Найбільшим за площею є Тихий океан (178 684 тис. км2, максимальна глибина - 11 034 м), найменшим - Північний Льодовитий (14 750 тис. км2, максимальна глибина - 5449 м). Світовий океан виконує низку найважливіших глобальних функцій, серед яких середовищетвірна, промислова, сировинна, енергетична та ін.

Середовищетвірна функція Світового океану визначається його значенням у формуванні клімату та газового складу атмосфери, а також у здійсненні кругообігу мінеральних речовин. Океан впливає на формування метеорологічних процесів. Наприклад, водні маси низьких широт у районі тропіків накопичують тепло, отримане від Сонця, а течії переносять його у високі широти. Перерозподіл тепла, у свою чергу, стимулює атмосферну циркуляцію. Обмін тепла між Океаном і атмосферою остаточно визначає клімат і погоду. У газовому балансі атмосфери значну роль відіграє фітопланктон Світового океану (мікроскопічні рослини, які мешкають на дні морів, океанів і прісних водойм) - він визнаний найважливішим джерелом кисню. Майже половина вуглекислого газу антропогенного походження, що надходить у біосферу, поглинається саме живою речовиною Океану.

Дуже важливою є промислова функція Світового океану. Щорічний дохід від рибальства і морського промислу перевищує 55 млрд доларів. 90 % усієї їжі (за вагою) одержують із продуктів, вирощених на суші, і лише 10 % - в Океані. Але чверть усього тваринного білка надходить у раціон людини з океанічних продуктів. У жителів, наприклад, М'янми, Японії, Китаю цей показник сягає 1/2. Океан був "колискою життя" на планеті і тому є його екологічною першоосновою. Нині людина активно розвиває марикультури (від англ. marine - морський) відкритого Океану, так звані океанські ранчо, тобто вирощує корисні водорості, молюски, рибу та інші організми у морях, лиманах, річкових естуаріях. На сьогодні частка вирощених водних організмів становить 1/10 спожитих людством, але у найближчі десятиліття марикультура може дати 50 млн т харчової продукції на рік.

Біологічні ресурси (риба, зоо- і фітопланктон тощо) - це головне багатство Світового океану. Тут нараховується 150 тис. видів тварин і 10 тис. водоростей, а загальний обсяг біомаси оцінюється у 35 млрд т, чого цілком достатньо, щоб прогодувати 30 млрд осіб. Виловлюючи щорічно 85-90 млн т риби, молюсків, водоростей, людство забезпечує близько 20 % своїх потреб у білках тваринного походження. Тобто живий світ Океану - це величезні харчові ресурси, які можуть бути невичерпними при правильному і дбайливому їх використанні. Максимальний вилов риби не повинен перевищувати 150-180 млн т у рік; перехід цієї межі дуже небезпечний. Багато видів риб, китів, ластоногих внаслідок неконтрольованого полювання майже зникли, і не відомо, чи відновиться коли-небудь їх поголів'я. Але населення Землі росте бурхливими темпами, потребуючи усе більше морської продукції.

Життя у водному середовищі є багатшим і різноманітнішим, ніж на суші. Тут представлені всі типи тваринного світу; на материки поширилися лише деякі з них, а масово заселили лише членистоногі та хребетні. Трофічний ланцюг у водних екосистемах починається з дрібного фітопланктону і закінчується величезними гетеротрофними організмами, тобто в них переважає тваринне життя. У наземних же екосистемах домінує життя рослинне. Рослини (первинна продукція Світового океану) представлені нижчими рослинами - найпростішими одноклітинними (діатомові, джгутикові водорості) і багатоклітинними (бурі, червоні водорості) - та вищими - квітковими рослинами.

Морських тварин нараховується 11 типів, серед яких: одноклітинні (форамініфери, радіолярії), багатоклітинні (губки), кишковопорожнинні (медузи, поліпи), червоподібні, молюски, членистоногі (рачки, краби, омари), голкошкірі (морські зірки, їжаки), хордові (риби, рептилії, ссавці).

Гідробіонти (мешканці Світового океану) залежно від того, яке місце займають у водному середовищі, поділяються на такі екологічні групи:

• o Пелагос - це населення товщі води (пелагіалі). Мешканців поверхневої плівки води, які бігають і плавають, називають нейстоном. Дрібні організми, що пасивно рухаються разом з водою, - це планктон. І, нарешті, вищі хордові тварини та головоногі молюски, які можуть активно плавати, - це нектон.

• o Бентос - населення дна водойм (бенталі). До цієї групи належать організми, які живуть не лише на морському дні, а й на днищах суден, гідротехнічних підводних спорудах (голкошкірі, ракоподібні, молюски тощо). Розрізняють епібентос - водні організми, що лежать на дні або прикріплені до нього, та інбентос - внутрішньоґрунтові організми, які живуть у товщі донних відкладів.

• o Проміжна група гідробіонтів: планктобентос - планктон придонного шару води, нектобентос - нектон придонного шару води.

• o Особливі групи гідробіонтів: епібіоз (перифітон) - організми, що ростуть на твердих субстратах (скелях, кораблях тощо); фітофільні гідробіонти - мешканці прибережних заростей вищих водних рослин.

Завдяки обміну речовин здійснюється безперервне оновлення організмів і надходження енергії, необхідної для всіх життєвих процесів. Цикл кругообігу органічних речовин, початий у процесі фотосинтезу, закінчується розкладом морських рослин і трупів тварин бактеріями, в результаті чого органічні сполуки знов переходять у неорганічні. Бактерії - це одноклітинні організми, які не мають ядра і оточені щільною напівпроникною оболонкою; вони поділяються на аеробні (споживають кисень) та анаеробні (не споживають кисень). Життєдіяльність організмів має величезний вплив на фізико-хімічні властивості вод океанів та морів. Організми вилучають з морської води велику кількість вуглекислого кальцію та кремнію для побудови власних скелетів. У результаті ці речовини, що надходять у морську воду з річковим стоком, перебувають у стійкій рівновазі. Також біологічні процеси відіграють величезну роль в очищенні морської води поряд з фізико-хімічними процесами її самоочищення, особливо при органічному забрудненні вод.

Біологічні ресурси Світового океану приблизно у чотири рази перевищують аналогічні ресурси суші. Однак все ж потреби людства у їжі на 90 % забезпечуються сільським господарством, і тільки близько 10 % дає морський промисел. Подальше розширення рибного промислу може порушити процеси відтворення рибних ресурсів. Якщо ж врахувати ще й зростання забруднення океану, то стае очевидним, що збільшення видобутку морепродуктів призведе до вичерпання біологічних ресурсів океану.

Більше 60 % площі Світового океану подібні до пустель на суші. Головну промислову цінність має область шельфу, на яку припадає близько 90 % усього видобутку. Промисел ведеться, як правило, до глибини 500 м, рідше - до 1000 м. Продуктивність, якщо її розуміти як видобуток органічних ресурсів з одиниці поверхні Світового океану, у середньому дорівнює 184 кг/км2, у відкритому океані - 7, на материковому схилі - 65, на шельфі - 2054 кг/км2. На першому місці у світовому рибному промислі перебувають оселедцеві, які широко розповсюджені в Атлантичному і Тихому океанах, де виловлюється третина всього улову риб.

На думку вчених, можливе подальше збільшення вилову морських організмів до 90-100 млн т на рік, але потрібні заходи щодо регулювання та обмеження промислу - укладання різних міжнародних договорів та конвенцій, введення економічних зон, тобто районів відкритого моря, які прилягають до територіальних вод держави (такі зони шириною 200 морських миль увели вже понад 100 держав). Промисел у цих зонах і навіть дослідницькі роботи можна вести лише за погодженням держави-суверена. Введення економічних зон вимагає розвитку промислів у відкритому океані, а відповідно і розширення океанологічних досліджень.

Є кілька шляхів підвищення біопродуктивності Океану. Перший - вилучати з нього не тільки рибу, а й зоопланктон, частина якого - антарктичний криль - уже використовується в їжу. Його без усякого збитку для Океану можна виловлювати в набагато більших кількостях, ніж усієї риби, що добувається сьогодні. Інший шлях - використання біологічних ресурсів відкритого Океану, біологічна продуктивність якого дуже велика в зоні підйому глибинних вод. Підйом вод з глибин до поверхні - апвелінг - викликається стійкими вітрами, які зганяють поверхневі води у бік відкритого моря, а на поверхню піднімаються води нижніх шарів. Один з таких апвелінгів, розташований на узбережжі Перу, дає 15 % світового видобутку риби, хоча його площа становить не більше 0,02 % від поверхні Світового океану. Нарешті, третій шлях - культурне розведення живих організмів (марикультура), здебільшого у прибережних зонах. Усі ці способи успішно випробувані у багатьох країнах світу, але локально, тому згубний за обсягами вилов риби триває. Наприкінці XX ст. найбільш продуктивними акваторіями вважалися Норвезьке, Берингове, Охотське, Японське моря.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Водні ресурси“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси
  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА