Структура є найважливішою властивістю будь-якої екосистеми. Структуру розуміють як внутрішню будову системи і певні зв'язки між її складниками. Загалом в екології розрізняють просторову і функціональну структуру екосистем. Просторова, або морфологічна, структура відображає склад, структурні співвідношення та просторове розташування структурних елементів чи блоків екосистеми, які визначають особливості її функціонування в певних умовах середовища. Функціональна структура відображає особливості функціонування структурних компонентів екосистеми. Вона характеризує темпи, обсяги та наслідки речовинно-енергетичного обміну, стійкість і стабільність, продуктивність та інші важливі функції екосистем (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Переміщення речовини та енергії в екосистемі
Характеризуючи функціональну структуру екосистем, слід звернути увагу на такі їх функціональні ознаки:
• засвоєння і трансформація енергії;
• продукування органічної маси;
• переміщення речовинно-енергетичних ресурсів уздовж трофічних (харчових) ланцюгів;
• деструкція мертвої органіки і біотичний кругообіг (біогеохімічні цикли);
• постійна динаміка, розвиток та еволюція;
• саморегуляція, стійкість і стабільність.
Отже, зважаючи на те, що екосистеми - відкриті, цілісні та стійкі системи живих (автотрофних продуцентів, гетеротрофних консументів і редуцентів) та неживих (абіотичне середовище) компонентів, поняття структури екосистем можна визначити як складники екосистем та шляхи їх взаємодій, що забезпечує збереження єдиного цілого. Однією з найважливіших ознак функціональної структури екосистеми є її трофічна будова.
Кожна екосистема має два основні компоненти: організми з одного боку та фактори навколишнього для них середовища - з іншого. Вся сукупність організмів - це біота екосистеми. Шляхи взаємодії різних категорій організмів - це біотична структура екосистеми. Незважаючи на велику різноманітність екосистем, їм усім властива приблизно однакова біотична структура, оскільки вони містять одні й ті самі категорії організмів: продуценти, консументи, детритофаги та редуценти.
Продуценти (або автотрофи - ті, які живляться самі) - організми, які виробляють органічну речовину з неорганічних сполук. До категорії продуцентів належать здебільшого зелені рослини, що здійснюють фотосинтез, тобто процес перетворення води та вуглекислого газу на великі біомолекули (білки, жири, вуглеводи) з виділенням кисню як побічного продукту.
Також до продуцентів належить частина найпростіших, які вміють уловлювати енергію джерел хімічних сполук на Землі, тобто здійснюють хемосинтез. Хемосинтез спостерігається у деяких хемоавтотрофних бактерій, які використовують процес окиснення водню, сірки, сірководню, аміаку, заліза як джерело енергії. Хемоавтотрофи у природних екосистемах відіграють відносно невелику роль, винятком є дуже важливі нітрифікуючі бактерії.
Автотрофи становлять основну масу всіх живих істот й утворюють усю нову органічну речовину в будь-якій екосистемі, тобто вони є виробниками первинної продукції - продуцентами екосистем.
Консументи (або гетеротрофи - ті, які живляться іншими) - організми, які споживають готову органічну речовину інших організмів та продуктів їхньої життєдіяльності. До цієї категорії належить переважна більшість видів тварин, а також найрізноманітніші організми від мікроскопічних бактерій до величезних синіх китів та людини.
Консументи (від лат. consumo - споживаю) відрізняються за структурою, способами і джерелами живлення, тому їх поділяють на такі підгрупи:
• o Первинні консументи, або консументи першого порядку,
• це тварини, які живляться безпосередньо продуцентами. Первинними консументами є рослиноїдні тварини, або фітофаги (тля, коник, гусак, олень, вівця, слон тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура екосистем“ на сторінці 1. Приємного читання.
