Демографічна проблема пов'язана з народонаселенням планети. Проблеми народонаселення мають глобальний характер так само, як екологічні й енергетичні проблеми, тому їх вирішення може і повинно бути знайдено на рівні ООН у формі компромісу та узгоджених стратегічних дій національних урядів і міжнародних організацій. Якщо проблема світової політики з регулювання населення - це поки проблема теоретична, швидше, проблема завтрашнього дня, то проблема тісної інтеграції демографічної і соціально-економічної політики - це проблема, вирішення якої вже нині шукають і національні уряди, і міжнародні організації.
Демографічна криза виявляється у глибокому порушенні відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голод, епідемії та війни: зумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи і до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки у деяких промислово розвинених країнах виявляє тенденцію до зниження рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що і є причиною сучасної демографічної кризи.
Чисельність населення на земній кулі неухильно зростає протягом, принаймні, останніх 2 тис. років, однак найбільш інтенсивне зростання населення на Землі відбувається останні 200 років. Нині чисельність населення збільшується зі швидкістю приблизно 85-90 млн осіб щороку. Нещодавно народжуваність у багатьох країнах стала знижуватися, але у близькому майбутньому це призведе лише до уповільнення зростання чисельності, а не до досягнення постійного рівня чи його зниження. Однак демографічні проблеми зводяться не тільки до приросту населення, а й до інших факторів, зокрема, природнокліматичних особливостей регіонів, стану зовнішнього середовища, економічних і соціальних умов життя. Основними демографічними показниками суспільства є народжуваність, смертність і середня тривалість життя.
Народжуваність - це процес відновлення суспільства за рахунок появи нового життя. Народжуваність визначається за допомогою коефіцієнта народжуваності (розподіл абсолютної кількості немовлят до загальної кількості населення). Смертність визначається відношенням кількості померлих до загальної кількості населення. З'явилася тенденція до її збільшення за рахунок серцево-судинних захворювань, злоякісних утворень, нещасних випадків від отруєнь і травм, захворювань органів дихання, а також унаслідок алкоголізму, збільшення кількості самогубств. Демографічна ситуація значною мірою визначається дитячою смертністю, основними причинами якої є вроджені аномалії, інфекційні та паразитичні хвороби, хвороби органів дихання.
Середня тривалість життя - це середня кількість років, які повинна прожити новонароджена дитина. У наш час тривалість життя в різних країнах неоднакова: найвища - у Японії та Ісландії (майже 80 років), найнижча - у республіці Зімбабве (36 років). Адаптація людини до дії екологічних факторів виникає і розвивається на базі спадкоємної програми організму і його здатності змінюватися під впливом природного добору. Адаптивні можливості людського організму до зміни умов середовища, зберігаючи при цьому гомеостаз (рівновагу), запрограмовані генотипом. Однак кожна людина має допомагати підвищенню пристосувальних можливостей свого організму. Основними умовами для цього є своєчасне раціональне і збалансоване харчування, чергування режиму активності, праці і відпочинку. Особливу роль у підвищенні адаптивних можливостей організму відіграють фізичні вправи і загартовування організму.
Тривалість життя людини залежить від багатьох факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Наука, що вивчає проблеми старіння, з'ясовує основні його закономірності, починаючи з молекулярного і клітинного рівнів і закінчуючи цілісним організмом, називається геронтологією. Є фізіологічна, психологічна і соціальна зрілість. Фізіологічна зрілість - етап статевого дозрівання організму з індивідуальними термінами розвитку у кожному конкретному випадку. Термін досягнення фізіологічної зрілості залежить від спадкоємних, кліматичних та інших факторів. Психологічна зрілість - це період, коли формуються моральна стійкість, самоконтроль, відповідальність за свої вчинки. Соціальна зрілість означає повністю сформовану особистість, повноцінного і повноправного члена суспільства. Це поняття передбачає низку необхідних умов: закінчену освіту, початок трудової діяльності, фінансову самостійність, громадську самосвідомість.
Середня тривалість життя у різних країнах також різна. Наприклад, в Італії - 83 роки, Японії - 82 роки, Норвегії - 80 років, Ісландії - 81 рік, Греції - 79 років, США - 78, Китаї - 73 роки, Україні - 67 років, Узбекистані - 66, Росії - 65, Таджикистані - 63 роки, Зімбабве - 36 років. Середня очікувана тривалість життя становить 65,82 років (63,89 років для чоловіків і 67,84 років для жінок).
В індивідуальному розвитку людини виділяють такі періоди: юнацький: юнаки - 17-21 рік, дівчата - 16-20 років; зрілий вік (перший період): чоловіки - 22-36 років, жінки - 21- 35 років; зрілий вік (другий період): чоловіки - 36-60 років, жінки - 36-55 років; похилий вік: чоловіки - 61-74 роки, жінки - 56-74 роки; старий вік: 75-90 років; довгожителі - 90 років і більше. Старість вважають заключним етапом онтогенезу - це віковий період, який характеризується суттєвими структурними, функціональними і біохімічними змінами, що відбуваються в організмі. Вони, як правило, обмежують адаптивні можливості людини.
Завершальною фазою індивідуального розвитку кожного людського організму є смерть. Розрізняють смерть фізіологічну (природну), що настає в результаті старіння організму, і патологічну (передчасну) - у результаті тих чи інших захворювань або ж нещасних випадків. Смерть людини - не раптовий процес. Він відбувається в два етапи: клінічна і біологічна смерть. Клінічна смерть - це призупинення виконання життєво важливих функцій: втрата свідомості, припинення серцебиття, дихання і т. д. Інші ж органи продовжують жити і функціонувати, у них ще відбуваються процеси самовідновлення. Біологічна смерть пов'язана з припиненням процесів самовідновлення, хімічні процеси стають безладними, поступово відбувається відмирання клітин. У випадку клінічної смерті людину можна повернути до життя, у стані біологічної смерті - вже ні.
За результатами досліджень Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), провідними причинами смерті у світі нині є такі: захворювання серця - 12,6 %; хвороби мозку - 9,7 %; дихальні інфекції - 6,8 %; ВІЛ/СНІД - 4,9 %; хронічна легенева хвороба - 4,8 %; шлункові хвороби - 3,2 %; туберкульоз - 2,7 %; малярія - 2,2 %; бронхіальний/легеневий рак - 2,2 %; автомобільні катастрофи - 2,1 % від загальної кількості смертей.
Народонаселення (у широкому розумінні) - це сукупність людей, які мешкають у певному місці, на певній території. Народонаселення - це явище соціальне, що є носієм виробничих відносин. Народонаселення має такі характерні риси:
• природно-історична зумовленість;
• безперервне поновлення в процесі утворення і відтворювання безпосереднього життя;
• соціально-часова визначеність;
• просторово-територіальна визначеність сукупності людей.
Невід'ємним атрибутом народонаселення є його рух, який відображає спосіб його існування. Іншими словами, рух населення - це будь-які зміни його чисельності. Він буває природним і механічним. В основі природного руху населення лежить безперервне його оновлення за рахунок появи одних життів і зникнення інших, тобто заміна поколінь людей, або відтворення населення. Природний рух - це різниця між народжуваністю і смертністю; процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення. Механічний же рух змінює чисельність за рахунок територіального переміщення населення. Зниження показників народжуваності і смертності відбувається зі зростанням економічного розвитку країни: народжуваність знижується через підвищення соціального статусу жінки, а смертність - завдяки поліпшенню медичного обслуговування та підвищенню рівня життя.
Структура населення за статтю і віком залежить від динаміки народжуваності та смертності. Ці зміни у структурі і чисельності населення призводять до того, що незважаючи на обмеженість життя кожної людини, населення продовжує своє існування. Цей процес називають відтворенням населення, а систему параметрів, які визначають хід процесу відтворення, називають режимом відтворення. У вузькому розумінні відтворення населення - процес постійного оновлення поколінь під впливом взаємодії процесів народжуваності і смертності, який має історичну соціально-економічну зумовленість. Розрізняють два типи відтворення населення, які є показниками його природного руху:
• o Перший тип відтворення: низька народжуваність і низька смертність. Природний приріст - до 10 осіб, на 1000 жителів (менше 1 %). Призводить до скорочення трудових ресурсів, старіння нації. До цього типу належать країни Західної, Східної, Центральної Європи, США, Японія, Канада, Австралія. Від'ємний приріст населення мають ФРН, Угорщина, Бельгія, Австрія, Данія, Україна.
• o Другий тип відтворення: висока народжуваність і низька смертність. Природний приріст перевищує 1,2 % (понад 12 осіб, на 1000 жителів). До цього типу належать країни Африки, Азії, Латинської Америки, Албанія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика демографічної ситуації“ на сторінці 1. Приємного читання.
