Шляхи вирішення демографічної проблеми

Основи екології

Соціальні наслідки великої чисельності людей є дією закону "на всіх не вистачить". Звичайно, вони тісно пов'язані з економікою. За всю історію людства економічна і соціальна нерівність не зменшилася, а, навпаки, стала більш відчутною, оскільки цивілізація увесь час нарощувала розрив між максимальними можливостями отримання благ та їх реальною доступністю для багатьох людей. Ступінь нерівності життєвих шансів у людей такий, якого ніколи не буває в природі в межах одного стабільного виду тварин.

У наш час чисельність економічно активного населення (тобто людей, які безпосередньо беруть участь у виробництві і розподілі матеріальних благ) становить не більше 55 % працездатного населення планети. Іншими словами, кожен працюючий за відносно низької середньої продуктивності праці забезпечує себе і ще п'ятьох. У міру підвищення продуктивності праці частина трудових ресурсів переміщується у сферу обслуговування, проте загальний рівень зайнятості все ж помітно знижується.

Щодня населення Землі збільшується на чверть мільйона осіб. З 50-х до початку 90-х років XX ст. кількість населення світу подвоїлась, а його частка, яка проживає у найбідніших регіонах світу - країнах, що розвиваються, і аграрних постсоціалістичних країнах - вже досягла 3/4 світового показника. І хоча вже помітна тенденція до зниження темпів природного приросту населення на Землі, кількість населення у країнах, що розвиваються, продовжує зростати значно вищими темпами, ніж у інших країнах. Це передбачає виникнення низки глобальних проблем, які мають бути вирішені, аби забезпечити умови життєдіяльності людини та гідну якість її життя. І якими б вражаючими не були успіхи розвинутих країн, добробут людства і безпека світу в цілому залежать від успіхів економічного розвитку всіх країн світу.

Ще наприкінці XVIII ст. священик Т. Мальтус розробив теорію, згідно з якою населення Землі зростає швидше, ніж виробництво продовольства, що передбачає найгірші наслідки. На щастя, показники двох останніх століть не підтвердили цієї теорії; виробництво продовольства, не кажучи вже про виробництво взагалі, зростало швидше, ніж збільшувалося населення. Протягом XX ст. у розвинутих країнах природний приріст був досить низьким, а "демографічний вибух" І половини XX ст. у більшості регіонів почав припинятися. Основними чинниками, що стримали темпи зростання населення світу, стали процеси індустріалізації та урбанізації, які поступово охопили всі регіони планети. В цілому, оцінюючи демографічну ситуацію, необхідно зважати на такі моменти.

По-перше, демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості. Головні з них, наприклад, в Україні, не збігаються з проблемами Франції чи Єгипту, Ефіопії або Таїланду, хоча всі ці країні мають майже однакову кількість населення. Для країн, що розвиваються, попри всі відмінності між ними, спільними є необхідність зменшення приросту населення, поліпшення здоров'я і харчування людей, ліквідація бідності і технологічної відсталості. У розвинутих країнах цих проблем немає, натомість гостро стоять проблеми відвернення екологічної кризи і збалансованості використання робочої сили. У деяких постсоціалістичних країнах (зокрема, в Україні) до цього додають проблеми духовного та фізичного відродження нації.

По-друге, закономірності процесу сучасного світового демографічного переходу дають змогу прогнозувати певну стабілізацію відтворення населення у XXI ст., а технічні і технологічні можливості сучасного господарства уможливлять досягнення середніх світових показників забезпечення людей продовольством та іншими засобами для життя. Для цього є всі підстави. Оскільки світові можливості збільшення виробництва сільськогосподарської продукції далеко не вичерпані, основними шляхами є такі:

• підвищення родючості ґрунтів, що пов'язано з успіхами агромеліорації та агрохімії;

• підвищення біологічної продуктивності сільськогосподарських культур шляхом упровадження досягнень сільськогосподарської генетики та селекції;

• виведення продуктивніших порід свійської худоби;

• більш ефективне використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної маси та впровадження генної інженерії;

• підвищення біологічної продуктивності Світового океану та широке впровадження аквакультури.

Людство має величезні ще не використані можливості в галузі енергетики. Уже багато країн світу стали на шлях переходу від енергетики, що базується на застосуванні обмежених паливних ресурсів (нафта, газ, вугілля) до енергетики, орієнтованої на використання практично невичерпних енергоносіїв - ядерної енергії, енергії Сонця, вітру, води, тепла Землі. З огляду на це, вже у першій половині XXI ст. стримуючим чинником розвитку енергетики стане не нестача енергоносіїв, а загроза ще більшого теплового забруднення атмосфери надпотужними електростанціями. То ж упровадження енергозберігаючих технологій і надалі залишатиметься актуальним.

Економічне зростання супроводжуватиметься спорудженням нового житла та нарощуванням технічних потужностей виробництва. Наука і техніка готові забезпечити людство сучасними індустріальними технологіями, які застосовуються у містобудівництві; сучасними транспортними засобами, які у всіх сферах природного середовища - на суходолі, на воді, у повітрі, а, з часом, і у Космосі - "звужують" світ і роблять доступнішими всі куточки планети; комп'ютерами та новими інформаційними і комунікаційними системами, які активно впроваджуються в усі сфери виробництва і побуту. Реалізувати ці можливості можливо за умови, що робота здійснюватиметься освіченими, фізично здоровими і вільними людьми, які будуть забезпечені сучасними умовами життєдіяльності (харчування, одяг, житло, доступ до інформації тощо). Отже, постає проблема якості життя людини. Під час оцінки якості життя країн беруть до уваги такі показники: розміри валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення (як уособлення багатства і добробуту), середньостатистичну тривалість життя (віддзеркалення стану здоров'я і фізичної сили) та рівень освіти населення (стан культури і науки).

Не менш актуальним є зв'язок між зростанням світового населення і забезпеченням людства природними ресурсами та забрудненням навколишнього середовища. Швидке збільшення кількості сільського населення призводить до "тиску" на природні ресурси (ґрунти, рослинність, прісна вода тощо), який згубно впливає на їх здатність до самовідновлення. Сьогодні використання різних природних ресурсів для промислового виробництва у країнах, що розвиваються, у 10-20 разів менше, ніж у розвинутих. Однак, якщо з часом ці країни стануть економічно розвинутими, їх потреби в енергії та сировині виявляться приблизно у 10 разів більшими, ніж нині у країнах Євросоюзу. Якщо ж урахувати темпи зростання населення країн, що розвиваються, то їхні потенційні потреби у природних ресурсах повинні до 2025 р. подвоїтися; відповідно, значно зросте і промислове забруднення навколишнього середовища.

За даними ООН, для задоволення потреб, відповідних сучасному західному суспільству, сировини та енергії вистачить тільки на 1 млрд людей, тобто на населення США, Західної Європи та Японії. Ці країни називають "золотим мільярдом". Усі разом вони споживають більше половини енергії, 70 % металів, утворюють 3/4 від усієї маси відходів. Значна кількість відходів залишається у країнах, що добувають сировину для "золотого мільярда".

Переважна більшість населення світу живе в країнах, що розвиваються (4,2 млрд осіб). Прогнозують, що до 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд осіб, що становитиме 95 % приросту населення світу. За розрахунками ООН, за сучасних темпів приросту населення у країнах Південної Азії і Африки, їх частка у населенні світу до кінця XXI ст. перевищить 60 %. Таке швидке зростання кількості населення (подвоєння через кожні 20- 30 років) призведе до загострення важливих соціально-економічних проблем у цих регіонах: значного переважання темпів приросту населення над темпами економічного зростання і до ще більшого відставання за аналогічними показниками розвинених країн; збільшення кількості безробітних і осіб, що не знаходять застосування для своєї праці (ЗО % працездатного населення світу), а також зростання чисельності неграмотного населення.

У деяких країнах нової індустріалізації (Східна Азія, окремі країни Латинської Америки) показники природного приросту вже становлять від 0,7 до 1,5 % в результаті втілення у життя програми з планування сім'ї. У багатьох країнах Африки, Південної Азії, Центральної і Південної Америки, а також країн мусульманського Сходу зберігаються традиції високої народжуваності, і природний приріст перевищує 2,5-3 %.

У найбільшій групі країн, що розвиваються (Індія, Індонезія, країни Індокитаю, Мексика, Колумбія, Венесуела, Чилі, Єгипет, Туніс та ін.), де діють державні програми з планування сім'ї, показники природного приросту населення коливаються від 1,5 до 2,5 %. Потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуації полягає у тому, що населення світу розпочало XXI ст. З 1 млрд безробітних, 1 млрд голодуючих, 1 млрд неграмотних, 2 млрд осіб, що живуть в умовах відносного чи абсолютного перенаселення, 1,5 млрд знедолених, що перебувають за "межею бідності". Глобальність проблеми народонаселення полягає у тому, що вона не може бути локалізована в якомусь одному регіоні, і нерівномірне зростання чисельності населення в окремих країнах може викликати помітні зміни на геополітичній карті світу.

Залежно від демографічної ситуації, у кожній країні здійснюється певна демографічна політика - комплекс соціально-економічних заходів, за допомогою яких уряд скеровує демографічні процеси у потрібному напрямку. Цілі демографічної політики різних країн можуть бути діаметрально протилежними; вони зазвичай зводяться до формування бажаного режиму відтворення населення, збереження або зміни тенденцій у сфері динаміки чисельності і структури населення, темпів їх змін, динаміки народжуваності, смертності, складу сім'ї, розселення, внутрішньої і зовнішньої міграції, якісних характеристик населення.

У більшості країн, що розвиваються, а також у Китаї, демографічна політика скерована на зниження природного приросту населення. Надаються пільги сім'ям, які свідомо обмежують кількість дітей, також ведеться пропаганда малих сімей у засобах масової інформації й іншими шляхами. У Китаї, наприклад, родини, що мають понад двох дітей, сплачують 10-відсотковий податок на заробітну плату. Тут ще у 50-ті роки XX ст. держава почала проводити активну демографічну політику. Головне її гасло - "одна дитина у родині". Шлюб дозволяється жінкам лише у 23 роки, а чоловікам - у 25 років.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи вирішення демографічної проблеми“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми
  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА