На думку вчених, немає сумніву, що планета не здатна забезпечити необмежену кількість населення через обмежені власні розміри і вичерпність природних ресурсів. Тенденція до підвищення рівня матеріального життя неминуча. Вона збільшує активність використання природних ресурсів і призводить до того, що подальше зростання населення досягається ціною погіршення умов його життя. Нові наукові відкриття і нові технології можуть, звичайно, послабити гостроту цього питання, але не можуть зняти його з порядку денного, якщо зростання населення продовжиться. Диференціація економічних стандартів різних верств населення, країн і цілих континентів, загроза погіршення стану навколишнього середовища, нерозумність гонки озброєнь також негативно впливають на якість умов життя.
Отже, демографічна політика - це система заходів, що їх проводить уряд держави для зміни демографічної ситуації у бажаний бік. Прикладами країн, у яких основне завдання - зменшення приросту населення, є Китай, Індія, Бангладеш, Індонезія, Шрі-Ланка. Типовий приклад демографічної політики, спрямованої на зростання природного приросту (за рахунок збільшення народжуваності), - країни Західної Європи. Найгірша демографічна ситуація нині склалася в Африці. Країни Азії і Латинської Америки дещо стабілізували неконтрольований приріст населення, деякі з них наблизилися до показників першого типу відтворення (низька народжуваність, низька смертність).
Найзначніші зміни у чисельності населення світу відбулися у XX ст. На початку 60-х років різко зросло населення Азії, Африки, Латинської Америки. Причинами цього явища були: отримання незалежності країнами цих регіонів, зменшення смертності населення, збільшення середньої тривалості життя і традиційно висока народжуваність. Починаючи з 80-х років, проблема демографічного вибуху втратила свою гостроту: уповільнилися темпи приросту населення з 2,3 до 1,5 %; за прогнозами демографів, до 2100 р. чисельність жителів Землі має стабілізуватися в межах 10-12 млрд. Але те, що 95 % світового приросту припадає на країни третього світу, спричиняє інші проблеми - загальносвітове зниження рівня життя, зростання безробіття тощо.
Складанням прогнозної карти населення світу 2025 р. зайнялися вчені дослідного Інституту Землі, який діє в Колумбійському університеті. Один з керівників проекту С. Гаффін пояснив, що їх робота допоможе нинішнім урядам не тільки краще будувати економічну політику, а й вже сьогодні працювати над поліпшенням екології і розвитку місць найбільшого приросту землян. На перший погляд, карта населення 2025 р. нічого нового не демонструє - кількість жителів країн, що розвиваються, продовжить збільшуватися, розвинутих - скорочуватися. Однак при більш детальному аналізі можемо бачити, що чисельність населення зменшиться в регіонах, які вважають цілком благополучними з погляду демографії, - в Африці південніше Сахари, у Центральній і Південній Америці, на Філіппінах, у Непалі, Туреччині, Камбоджі, М'янмі (Бірмі) та Індонезії.
Крім того, людство буде все більше переміщуватися до океанських і морських узбереж: у 2025 р. 2,75 млрд людей будуть жити в прибережних районах, що на 35 % більше, ніж у 1995 р. Найбільші скорочення чисельності населення відбудуться в Росії (в основному на європейській 'її частині), Східній Європі і Японії. Також істотні втрати у чисельності населення матимуть деякі західноєвропейські країни, особливо Італія, Іспанія і Португалія.
У Японії вже б'ють тривогу - рівень народжуваності в Країні Сонця, що сходить, впав у 2005 р. до рекордно низької позначки - 1,26 умовних дитини на одну жінку репродуктивного віку. Це значно нижче, ніж показник, зафіксований у 2003-2004 рр. (1,29). Нині населення Японії становить 127,7 млн осіб, проте воно найбільш літнє у світі - частка громадян, старших за 65 років, у японському суспільстві досягла 21 % (за останні п'ять років приріст становив майже 4 %). На другому місці за цим показником стоїть Італія - 20 %. У Європі за останнє десятиліття населення щорічно скорочувалося у середньому на 0,02 %. Однак якщо в таких країнах, як Велика Британія, Франція, Бельгія і Нідерланди, населення зростає і продовжуватиме зростати, то країни Східної Європи демонструють протилежні тенденції. Дуже велике зменшення населення у 2025 р. очікується в Польщі і на Балканах.
У США ситуація не настільки погана, як у Росії або Японії. Відповідно до карти, невелике зниження чисельності населення прогнозується в центральних штатах, але на обох узбережжях кількість американців збільшиться. Найбільший приріст населення буде зафіксований в Індії і Китаї. Темпи зростання населення в країнах, що розвиваються, становлять 1,6 %, тоді як у промислово розвинутих - 0,3 % на рік. Очікується, що до 2030 р. населення Китаю зросте до 1,5 млрд людей (на сьогодні - близько 1,3 млрд), але потім почне поступово знижуватися насамперед внаслідок дисбалансу у співвідношенні різностатевих немовлят, при якому на кожні 100 хлопчиків буде 119 дівчаток.
Складний характер взаємозв'язку соціально-економічних і демографічних процесів значно ускладнює їх дослідження, особливо виявлення критерію оптимальності демографічних процесів. Тобто йдеться про визначення найвигідніших взаємин двох процесів у динаміці - розвитку економіки і відтворення населення протягом тривалого періоду. Таке співвідношення називають динамічним оптимумом. Оптимізація демографічних процесів має здійснюватися для вирішення певних соціально-економічних завдань, які ставить суспільство на довгостроковий термін. Такими завданнями можуть бути швидке зростання матеріального добробуту населення, досягнення повної зайнятості населення, могутності держави, збільшення тривалості життя, високий рівень культури та ін.
Е.Б. Алаєв, відомий російський економіст, пропонує "м'який" варіант вирішення глобальних проблем людства через певне зниження гостроти суперечностей, що зумовлюють кожну з них або ж впливають на всі одночасно. На його думку, достатньо буде зменшити різницю у рівнях розвитку між країнами, що розвиваються, та розвинутими до співвідношення 1:4 (сьогодні маємо 1:17). При цьому пом'якшаться й деякі інші суперечності, а також мобілізується потенціал саморозвитку відсталих країн - нині вони, можна сказати, жебракують за рахунок субсидій та позик розвинених країн.
Для вирішення глобальних демографічних проблем слід встановити допустиму межу чисельності населення Землі (від 10 до 20 млрд осіб), визначити строки стабілізації загальної чисельності населення (близько 2110 р - 10,5 млрд осіб, у тому числі в Азії - 57 %, в Африці - 19 % населення світу). Амстердамська декларація ЮНФПА передбачає застосування заходів, спрямованих на зменшення показників народжуваності, підвищення рівнів освіти, здоров'я, грамотності населення, соціального статусу жінок, планування сім'ї тощо. За Амстердамською декларацією передбачається скорочення природного приросту населення у тих країнах, де він загрозливо великий, з 2,1 до 1,9 %. За такої незначної, здавалося б, різниці виявляється, що кожний долар, витрачений на дотримання положень декларації, заощадить 5-7 доларів США на вирішення інших глобальних проблем, насамперед природоохоронної та ресурсної. Зважаючи на такий синергізм проблем, коли одна спричинює іншу, можна сподіватися на зворотний результат: вирішення однієї проблеми чи її пом'якшення сприятиме поліпшенню стану інших. У такому разі загальні витрати на вирішення глобальних проблем у комплексі можуть виявитися меншими, ніж сума витрат на подолання кожної з них окремо.
Отже, в минулому для людства були характерні високі показники коефіцієнтів народжуваності і смертності (в основному дитячої). Швидке зростання народонаселення - демографічний вибух - почалося внаслідок зниження дитячої смертності при збереженні попереднього рівня народжуваності. Нещасні випадки і стихійні лиха не контролюють чисельність населення, і природний приріст залишається високим: наприклад, у США щорічні втрати від автокатастроф (приблизно 50 тис. людей) надолужуються протягом 10 днів. Коли в Індії припливною хвилею змило цілий рисовий район, то загинуло близько 500 тис. осіб, але природні темпи приросту населення компенсували ці втрати за ЗО днів. Навіть регулярна загибель у світі 3-6 млн осіб щорічно від голоду і неповноцінного харчування є неістотною з погляду демографії, якщо порівняти її з глобальним приростом населення, яке становить за цей період майже 90 млн осіб. Тому ці втрати компенсуються приблизно за два тижні.
Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи вирішення демографічної проблеми“ на сторінці 5. Приємного читання.
