Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

Основи екології

Крім природних і біосферних заповідників, національних парків, у світі створені й інші природоохоронні території та об'єкти, які різняться як за ступенем суворості заповідного режиму, так і за терміном заповідання. Наприклад, у заказниках охороняється лише певна частина природного комплексу (дикі тварини), а метою їх створення є збереження і відновлення окремих компонентів природи та підтримка загальної екологічної рівноваги. Пам'ятки природи - унікальні або типові, цінні для наукової, культурно-освітньої та оздоровчої мети природні об'єкти. Це можуть бути невеликі урочища, окремі об'єкти (водоспади, печери, мінеральні джерела, місця історичних подій тощо), а також природні об'єкти штучного походження (кар'єри, ставки та ін.).

Ботанічні сади створюють для вирощування, акліматизації і дослідження рослин у спеціально створених умовах. Дендрологічні парки використовуються для охорони і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного і рекреаційного використання. Зоологічні парки мають на меті створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш цінні зразки паркового будівництва з метою їх охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

У кожній країні світу відповідно до національного законодавства є власні критерії виділення категорій природно-заповідного фонду. Основні показники сталого розвитку будь-якої держави щодо природно-заповідної мережі:

• загальна площа природно-заповідних територій у абсолютній та відносній кількості (відсоток заповідності), що становить екологічний каркас держави;

• наявність поліфункціональних природоохоронних територій, які відіграють важливу роль у процесі інтеграції заповідної справи у національне господарство;

• наявність планів перспективного розвитку заповідної мережі держави;

• наявність міждержавних заповідних територій, що у Європі з'єднують між собою природоохоронні мережі різних країн і створюють основу для спільних досліджень.

Протягом останніх років в усьому світі велике значення надається саме останньому показнику - розвиткові екологічної мережі. Концепція екомережі є інтегральною в організації збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Екологічна мережа поєднує всі попередні системи охорони природи, пов'язує природоохоронну діяльність з різними секторами економіки (аграрним, транспортним, лісовим, туристичним тощо) і є основним елементом стратегії збалансованого розвитку будь-якої країни. Це якісно новий підхід до розв'язання споконвічної проблеми людства у відносинах з природою, спрямований на забезпечення функціонування всіх природних компонентів довкілля як єдиної цілісної системи.

Створення такої мережі - прийняття у 1992 р. Радою Європи концепції Європейської екомережі (European Ecological Network) як ідеї всеєвропейської системи охорони природної спадщини європейської спільноти. Європейська екомережа (як фізична мережа природних або напівприродних територій європейського значення) є головним напрямком реалізації Всеєвропейської стратеги збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, яка була затверджена на Конференції міністрів довкілля країн Європи в Софії (Болгарія) у 1995 р.

За своїм значенням елементи екомережі поділяють на п'ять рангів, або рівнів: біосферний, всеєвропейський (континентальний), національний, регіональний і найнижчий - локальний. Європейська екомережа має включати певні базові елементи. Основним елементом екомережі є природні ядра, або осередки (ядра біорізноманіття, ключові природні території), - території збереження генетичного, видового, екосистемного і ландшафтного різноманіття, середовищ існування організмів, а також видів та ландшафтів європейського значення. Площа їх може бути різною залежно від збереженого різноманіття та поширення рідкісних видів, але не менше 500 га для локальних природних ядер. Головні критерії, відбору природних ядер такі:

• можливість їхньої інтеграції у Європейську екомережу (головний критерій);

• ступінь природності території та її різноманіття;

• наявність ендемічних, реліктових та рідкісних видів рослин і тварин;

• репрезентативність і рідкісність різноманіття;

• оптимальність розміру і природність меж осередків;

• антропогенно змінені території, але багаті на різноманіття. Наступний базовий елемент - екокоридори, або перехідні зони, - просторові, витягнутої конфігурації структури, які пов'язують між собою природні ядра і включають наявне біорізноманіття різного ступеня природності, а також території, що підлягають ренатуралізації. Головним призначенням екокоридорів є забезпечення взаємозв'язків між природними екосистемами. Найбільш поширеними екокоридорами є, наприклад, міграційні шляхи - це можуть бути долини річок, підніжжя височин тощо. Ширина всеєвропейських екокоридорів не повинна бути меншою, ніж 15-20 км, а локальних - 500 м. Чим вужчий екокоридор, тим гірше він виконує своє основне призначення.

Відновлювані райони, або території ренатуралізації, - призначені для відновлення порушених компонентів екосистем, середовищ існування і ландшафтів європейського значення або повного відновлення деяких районів. Наприклад, осушені торфовища, вибиті луки, зріджені ліси тощо. Буферні зони - це території, які оточують природні ядра і сприяють зміцненню мережі та захисту природних ядер (біоцентрів) від впливу негативних зовнішніх факторів. Як правило, це території з регульованим режимом заповідання і господарювання. І ще один базовий елемент - території природного розвитку, призначені для посилення ефективності екомережі. Ними можуть бути території з рідкісними видами, розірвані частини екокоридорів тощо. Наприклад, типові лісові масиви, ділянки степів, розміщені на значній відстані від екомережі.

Правовою підставою визначення природних ядер Європейської екомережі є дві директиви Європейського Союзу, які лежать в основі програми НАТУРА-2000 (NATURA-2000) для організації системи територій спеціального збереження (Special areas of conservation). НАТУРА-2000 - це європейська мережа спеціальних природоохоронних територій, яка складається з природних середовищ існування видів. Кожна країна - член ЄС робить внесок у створення НАТУРИ-2000 залежно від розмірів і характеру природоохоронних територій. NATURA-2000 є основою природоохоронної політики ЄС. її метою е сприяння збереженню біорізноманіття шляхом охорони природних біотопів, дикої фауни і флори на території країн - членів ЄС.

У 1995 р. європейські міністри навколишнього середовища підписали Пан'європейську стратегію збереження біологічного і ландшафтного різноманіття та погодили її головний тематичний напрям - створення Пан'європейської екологічної мережі (ПЄЕМ). Ця мета була підтверджена на Київській міністерській конференції у 2003 p., на якій було розроблено План дій зі створення ПЄЕМ. Країни Південно-Східної Європи та Чорноморського регіону є критично важливими для ПЄЕМ, оскільки в них знаходиться значна та унікальна частина європейського біорізноманіття. Функціонуюча ПЄЕМ вимагатиме охорони важливих ядер, розташованих у цьому регіоні, і створення екокоридорів від цих ядер до інших частин Європи.

Задовго до виникнення ідеї про створення Європейської екомережі, у 1979 р. була підписана Бернська конвенція з охорони європейської фауни, флори та природних місць існування (Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats), що набула чинності 1982-го. Зараз конвенція підписана 39-ма державами, що входять до Ради Європи, а також Європейським Союзом, Монако, Буркіна-Фасо, Марокко, Тунісом та Сенегалом. Алжир, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Кабо-Верде, Ватикан та Росія не підписали конвенцію, але вони мають статус спостерігача на засіданнях її виконавчого комітету. Мета конвенції полягає у:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів
  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА