• створення сприятливих умов для впровадження ефективного використання машинно-тракторних агрегатів, зменшення транспортних витрат.
Для освоєння запроваджених сівозмін слід складати план освоєння (перехідні таблиці) по кожній із них. При цьому важливо передбачити агротехнічно правильне чергування культур у сівозмінах в роки переходу і розміщення в них площ посіву всіх необхідних культур.
Вихідним матеріалом для складання плану освоєння сівозміни є "креслення попередників", на якому показують розміщення посівів сільськогосподарських культур у поточному році із зазначенням їх попередників минулого року.
При складанні плану розміщення культур у нових полях сівозміни потрібно:
• якомога швидше усунути строкатість та роздрібненість посіву різних культур у межах полів;
• витримати агротехнічно правильне чергування культур в роки переходу, використавши кращі попередники для більш цінних і вимогливих культур;
• забезпечити в роки переходу розміщення культур потрібного складу, щоб усунути великі коливання в площах посіву товарних, технічних і зернових культур.
Для перенесення елементів проекту на місцевість виготовляють робоче креслення перенесення проекту землеустрою на місцевість. На ньому позначають всі проектні лінії меж полів, робочих ділянок, межі запроектованих об'єктів, а також запроектовані польові шляхи, полезахисні, стокорегулюючі лісосмуги та ділянки суцільного залісення. На кресленні показують ділянки для поліпшення та трансформації земельних угідь, території для будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд, зокрема, водоспрямовуючих та водозатримуючих валів-канав, виположення, засипки і залісення ярів, деградованих земель та інші елементи проекту.
Після виконання польових робіт складають акт про перенесення на місцевість елементів проекту землеустрою та передачі межових стовпів на зберігання представникам сільськогосподарського підприємства. Межі запроектованих лісосмуг, ділянок суцільного залісення, траси протиерозійних гідротехнічних споруд переносять на місцевість після складання та затвердження відповідних робочих проектів із землеустрою.
Еколого-економічне обгрунтування проекту включає екологічні та економічні показники.
Економічні показники. Бездефіцитний баланс поживних речовин для забезпечення стабільної (запланованої) врожайності сільськогосподарських культур створюють внесенням необхідної кількості органічних і мінеральних добрив. Ефективність заходів щодо захисту земель від водної та вітрової ерозій, інших негативних факторів залежить від сумарної захисної дії організаційно- господарських, агротехнічних, лісомеліоративних, гідротехнічних протиерозійних та інших проектних рішень. Заходи щодо поліпшення та підвищення родючості грунтів передбачають розробку робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель землювання малопродуктивних угідь, вапнування, гіпсування, глибокого розпушування грунту; захисту земель від підтоплення, заболочення, вторинного засолення, ущільнення, підкислення, забруднення промисловими та іншими відходами; зрошення, осушення.
Економічні показники. Вартість валової продукції рослинництва розраховують на рік освоєння проекту. До розрахунку включають сільськогосподарські культури, які передбачено вирощувати в сівозмінах та багаторічні насадження і природні кормові угіддя. Вартість валової продукції тваринництва розраховують за цінами, що склалися на час розроблення проекту. Порівняльні показники вартості сільськогосподарської продукції за проектом землеустрою розраховують, виходячи з вартості валової сільськогосподарської продукції на час складання проекту та на час здійснення проекту землеустрою, окремо для продукції рослинництва та тваринництва. Витрати на здійснення проекту розраховують за сумою вартості заходів, які передбачені проектом землеустрою. В якості показника економічної ефективності запроектованих заходів приймається термін окупності витрат.
Проектування сівозмін базується на відомих, які розроблені місцевими науковими установами, принципах оптимального набору і чергування культур з урахуванням їх розміщення по оптимальних попередниках та періоду повернення культур на попереднє місце вирощування. Загальним принципом формування системи сівозмін є спроможність попереджувати ерозійні процеси, відновлювати родючість грунту, зокрема підтримувати бездефіцитний баланс гумусу та досягнення високої продуктивності агрофітоценозів.
При витратах гумусу, які не компенсуються природним шляхом, його запаси поповнюються за рахунок органічних добрив і відходів рослинної продукції. При невиконанні цієї умови змінюється набір культур в сівозміні в напрямку зменшення питомої ваги просапних культур і збільшення багаторічних трав. Цей принцип дає можливість запобігти деградації Грунтів і повинен розповсюджуватись на всіх рівнях систем землеробства при будь-якій формі землекористування – від окремого поля, сівозміни до району, області і держави. Не може бути рентабельним і екологічно збалансованим виробництво, якщо деградують грунти.
Для кожної еколого-технологічної групи земель в різних зонах розробляють відповідні сівозміни різної інтенсивності та грунтозахисної ефективності. Орієнтовні схеми сівозмін для різних зон і підзон, склад проміжних культур, тощо, наведено у "Временных методических рекомендациях по разработке почвозащитной системы земледелия с контурно-мелиоративной организацией территории" (В.Ф. Сайко, А.Г. Тарарико и др., 1987), у виданнях: "Сівозміни при інтенсивному землеробстві" (Є.М. Лебідь, 1.1. Андрусенко, І.А. Пабат -К.: "Урожай", 1992), "Сівозміни у землеробстві України" (За ред. В.Ф. Сайка, П.1. Бойка. – К.: "Аграрна наука", 2002).
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін“ на сторінці 7. Приємного читання.
