VII. 1-3 – багаторічні трави, 4 – озима пшениця, 5 – озиме жито на корм із літнім посівом багаторічних трав;
VIII. 1,2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 4 – однорічні трави (овес із капустяними на корм), 5 – озима пшениця + літній посів багаторічних трав.
Травопільні сівозміни (на схилах 5-7°, де переважають сильнозмиті Грунти):
I. 1-3 – багаторічні трави, 4 – озима пшениця + трави;
II. 1-4 – багаторічні трави, 5 – озима пшениця, 6 – ячмінь + трави;
III. 1-4 – багаторічні трави, 5 – озима пшениця + буркун, 6 – буркун, 7 – озима пшениця, 8 – ячмінь + трави.
Зрозуміло, що в практиці сільськогосподарського виробництва можуть застосовуватись й інші схеми грунтозахисних сівозмін, виходячи з конкретних грунтово-кліматичних умов. Але треба мати на увазі, що коли у першій ротації висівають люцерну в сумішці із злаковими, то в другій – в умовах достатнього зволоження – люцерну в сумішці з конюшиною і злаковими травами. У підзоні нестійкого і недостатнього зволоження в цьому випадку висівають еспарцет у сумішці із злаковими багаторічними травами.
Найефективніший грунтозахисний захід – черезсмужне залуження схилів. У перший рік залуження оброблені смуги чергуються з неораними, які зайняті природним травостоєм. Природний травостій на початку освоєння схилів є буфером, який захищає грунт від змиву і розмиву. Після створення доброго травостою (1-2 роки) на засіяних смугах готують під висів багаторічних трав необроблені смуги з природним травостоєм. Залежно від крутизни схилів ширина буферних смуг може коливатися від 10 до 20 м, ширина залужених смуг – від 30 до 50 м. При освоєнні балкових схилів необхідно попередньо провести виположування промоїн, невеликих ярів, за необхідності побудувати водорегулюючі вали з системою залужених водостоків.
При створенні сіяних сінокосів і пасовищ на крутосхилах велике значення має правильний вибір необхідних трав і їхніх сумішок. Із бобових трав для залуження схилів у лісостеповій зоні найбільш придатні еспарцет і люцерна синьогібридна. Але слід пам'ятати, що люцерна краще розвивається на менш еродованих і більш родючих схилах порівняно з еспарцетом, який добре розвивається і на сильноеродованих крутосхилах.
У лівобережній частині Лісостепу України при початковому залуженні еродованих схилів еспарцет переважає люцерну за продуктивністю, а в районах із добрим зволоженням ефективна культура – конюшина червона.
Для південних районів лісостепової зони застосовують люцерну жовтогібридну. В Лісостепу із злакових компонентів у травосумішці найбільшою врожайністю і стійкістю відзначається стоколос безостий, райграс пасовищний, костриця лучна, пирій безкореневищний. У степовій зоні найбільш продукгивні і посухостійкі кострець безостий, пирій сизий, житняк вузьколистий.
При створенні пасовищ у степовій зоні необхідно використовувати переважно злакові трави, тому що бобові (люцерна, еспарцет) у посушливих умовах не витримують випасання і випадають із травостою вже на другий рік розвитку. Як правило, пасовища повинні бути однотипними, тобто до травосумішок мають входити трави одного строку визрівання.
Наукові принципи побудови сівозмін передбачають правильний підбір попередників і оптимальне поєднання одновидових культур із дотриманням допустимої періодичності їх повернення на одне й теж саме поле. На основі проведених досліджень науковими установами рекомендуються сівозміни як для великих, так і дрібних сільськогосподарських підприємств залежно від зони розміщення та їхньої спеціалізації. Схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах для великих господарств становлять 8-10, а для дрібних – 4-6 полів.
Кількість і розміри полів сівозмін встановлюють залежно від природної зони розміщення підприємства, схеми чергування культур, кількості та розміру контурів ріллі, особливостей грунтового покриву, рельєфу, умов зволоження тощо. Оптимальна довжина полів сівозмін у степових рівнинних районах становить 2000-2500 м, у лісостепових – 1500-2000, у районах Полісся – 800-1000 м. Ширину полів встановлюють, виходячи з їх площі та довжини. Форма полів сівозмін у вигляді правильних прямокутників або прямокутних трапецій із довгими паралельними сторонами вважається найкращою. Кути полів при скошених сторонах трапеції можуть мати відхилення від прямих не більше 20-30°. У спеціальних сівозмінах, насичених високо- інтенсивними культурами, форма полів може бути квадратною. Для полів площею 400 га оптимальною є квадратна форма (2x2 км). Для полів площею 100 га краща прямокутна форма з співвідношенням сторін 1:2,5-1 :4.
Поля розміщують довшою стороною впоперек схилу. Для забезпечення паралельності довгих сторін допускається відхилення від напрямку горизонталей з ухилом до 1-1,5°. В окремих випадках при складному рельєфі довгі сторони полів проектують паралельно до горизонталей місцевості (контурне проектування). Кожне поле слід розміщувати на схилі однієї експозиції. Якщо неможливо досягти однорідної експозиції, на кожній з експозицій проектують однорідні робочі ділянки. У районах із вітровою ерозією поля сівозмін розміщують довгими сторонами впоперек пануючих вітрів..
Поля сівозміни повинні бути рівноякісними за ґрунтовим покривом. Найкращим проектним рішенням слід вважати таке, коли поле повністю складається з агротехнічно однорідної ділянки, тобто в нього повинно бути включено ґрунти однієї якості та гранулометричного складу. Поля сівозмін повинні бути рівновеликі. Величина відхилень у площах окремих полів сівозмін залежить від розмірів окремих сівозмінних масивів, на яких проектують поля. Допустима нерівновеликість полів залежить від спеціалізації сівозміни, кількості полів, зайнятих провідною культурою: у польових сівозмінах до 10%; а в складних умовах до 12-15; у кормових до 15; у ґрунтозахисних до 20, у спеціальних – до 5%.
Існуючі в натурі елементи організації території необхідно, по можливості, зберегти. Межі існуючих полів сівозмін, що збігаються з полезахисними лісосмугами, польовими шляхами, лінійними протиерозійними гідроспорудами, елементами контурно- меліоративної організації території, слід максимально зберегти. Межі полів сівозмін повинні збігатися з межами земельних часток (паїв) відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Межі полів сівозмін не повинні збігатися з осьовими трасами підземних інженерних комунікацій: газопроводів, нафтопродуктопроводів, водогонів, кабельних ліній зв'язку, повітряних ліній зв'язку та ліній електропередачі, а проходити по межі їх охоронної зони.
План переходу до прийнятих сівозмін розробляють разом із спеціалістами сільськогосподарського підприємства окремо для кожної сівозміни. При розробці плану освоєння сівозмін слід враховувати такі вимоги, як:
• підвищення інтенсивності використання включених у сівозміну земель не тільки в роки ротації, але і протягом перехідного періоду;
• найшвидше впровадження зональної системи землеробства шляхом забезпечення агротехнічно правильного чергування культур у межах полів з урахуванням ґрунтів, попередників та скорочення строків переходу до запроектованої сівозміни;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін“ на сторінці 6. Приємного читання.
