Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін

Оцінка і прогноз якості земель

плодозмінна – зернові культури займають не більше половини площі ріллі і чергуються з просапними та бобовими культурами;

травопільна – більша частина ріллі використовується під багаторічні трави;

просапна – просапні культури займають більше половини площі ріллі;

трав'яно-просапна – просапні культури займають кілька полів і вирощування їх чергується з багаторічними травами;

овочева – овочеві культури займають всю або більшу частину площі ріллі;

сидеральна – на одному чи двох полях вирощують сільськогосподарські культури для заорювання зеленої маси на добрива;

грунтозахисна – сівозміна, в якій набір, розміщення і чергування сільськогосподарських культур забезпечує захист грунту від ерозії.

Згідно з концепцією контурно-меліоративного землеробства, що розроблена і здійснюється в Україні, в ерозійно небезпечних районах ґрунтозахисні сівозміни вводяться на ґрунтах другої технологічної групи (В.Ф. Сайко, П.І. Бойко, 2002). Це землі на схилах від 3° до 5(7)°. Вони поділяються на дві підгрупи – ті, що залягають на схилах від 3° до 5° (1І-а), представлені комплексом середньо- і слабкозмитих ґрунтів, і ті, що залягають на схилах від 5° до 7° (ІІ-б), – комплексом середньо- і сильнозмитих ґрунтів. На грунтах підгрупи ІІ-а розміщують зерно-трав'яні, підгрупи ІІ-б – травопільні ґрунтозахисні сівозміни. Розміщення на таких землях просапних культур виключається. У зерно-трав'яних сівозмінах частка багаторічних трав сягає 30-40 %, а в травопільних – від 40-50 до 80 %. Протиерозійний ефект сівозміни залежить від підібраних культур і агрофонів із різною грунтозахисною здатністю, що визначається коефіцієнтом ерозійної безпеки. Для грунтозахисної сівозміни він не повинен перевищувати величини 0,30-0,35. Цей коефіцієнт визначається як середньозважений показник через питому вагу культур сівозмін і коефіцієнтів їхньої ерозійної безпеки (пар – 1, цукрові буряки – 0,9, кукурудза на зерно – 0,85, соняшник – 0,8, ярі зернові – 0,6, однорічні трави – 0,5, горох – 0,35, озимі зернові – 0,3, багаторічні трави – 0,09- 0,01).

Для підвищення протиерозійної стабільності сівозмін вводяться післяжнивні, проміжні та післяукісні посіви, які сприяють тому, що більшу частину вегетаційного періоду рілля вкрита рослинами, а значить, зменшуються змив ґрунту і його дефляція. Для цього використовують озимий ріпак, озиму вику, редьку олійну, озиме жито, фацелію, сераделу та ін. В озимих проміжних посівах найбільш ранній зелений корм одержують із хрестоцвітих культур, за ними використовують зернові сорти озимої пшениці і тритікале. Кормові сорти жита, пшениці і тритікале висівають у сумішках із викою.

Дослідження грунтозахисних сівозмін, проведені ННЦ "Інститут землеробства" НААН України, Вінницькою, Сумською, Хмельницькою дослідними станціями, показали, що з чистих посівів бобових трав найвищу продуктивність має еспарцет піщаний, який забезпечує 30-40 ц/га сухої речовини, а із злакових – стоколос безостий (30-40 ц/га сіна), грястиця збірна, костриця лучна і тимофіївка лучна. Проте більш доцільним є вирощування у ґрунтозахисних сівозмінах бобово-злакових травосумішок. Такі травосумішки мають більш високий грунтозахисний ефект і забезпечують вищу продуктивність, ніж чисті посіви трав. Наприклад, у дослідах ННЦ "Інститут землеробства" НААН України травосумішка із люцерни синьогібридної і стоколосу безостого забезпечила приріст 13,5 ц/га сухої речовини порівняно з чистим посівом люцерни. Особливо високопродуктивною виявилась травосумішка з чотирьох компонентів – люцерни синьогібридної (60 %), конюшини червоної (10 %), костриці лучної (15 %), стоколосу безостого (15 %), яка забезпечила протягом шестирічного використання в середньому 90 ц/га високоякісного сіна.

Високою продуктивністю відзначалась також травосумішка з райграсу пасовищного, конюшини білої і Костриці лучної – в середньому за 5 років збирали по 60-70 ц/га високоякісного сіна.

У районах достатнього зволоження Лісостепу найвищу продуктивність забезпечують травосумішки із конюшини і злакових трав, а також сумішка люцерни з еспарцетом. У місцях нестійкого і недостатнього зволоження більш ефективні травосумішки люцерни з еспарцетом і: злаковими травами. Дослідження Сумської сільськогосподарської дослідної станції показали, що навіть у посушливі роки такі травосумішки забезпечували більше 30 ц/га сіна. У посушливих умовах Степу високопродуктивними є травосумішки із люцерни синьогібридної і жовтої (50-60 %), еспарцету, стоколосу безостого і житняку.

На основі багаторічних досліджень наукових установ рекомендуються орієнтовні схеми Грунтозахисних сівозмін.

Зерно-трав'яні сівозміни (на схилах 3-5°):

I. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – озиме жито або озимий ячмінь + післяжнивні на корм, 5 – ячмінь з підсівом багаторічних трав;

II. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – озиме жито + післяжнивні на корм, 5 – овес (однорічні трави) з підсівом багаторічних трав;

III. 1, 2 – багаторічні трави + післяжнивні, 3 – овес у сумішці з хрестоцвітими на корм, 4 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 5 – ячмінь, овес із підсівом багаторічних трав;

IV. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – озимі на корм + поукісно однорічні трави суцільного висіву;

V. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 4 – овес у сумішці з капустяними на корм + підсів багаторічних трав;

VI. 1,2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – озиме жито + післяжнивні на корм, 5 – однорічні трави, 6 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 7 – ячмінь з підсівом багаторічних трав;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін