ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Оцінка і прогноз якості земель

Агротехнічні прийоми, що стимулюють ріст кореневих систем сільськогосподарських культур. Дослідження кореневих систем сільськогосподарських культур – одна з обов'язкових умов пізнання екологічних особливостей грунтів й виявлення ряду потрібних агротехнічних заходів для одержання високих і сталих врожаїв. Найбільш важливим є вивчення розвитку кореневих систем культурних рослин у залежності від грунтово-фізичних факторів, тому що зміни останніх у несприятливий бік передусім сприймаються кореневою системою. Реакції коренів у відповідь на погіршення основних режимів грунту визначають у певній мірі ріст, розвиток й стійкість у цілому рослинного організму. Відомо, що будь-які екстремальні зовнішні впливи (посухи, низькі й високі температури, порушення газообміну й живлення) перш за все порушують важливі функції кореневої системи. Це супроводжується різким зниженням інтенсивності поглинання мінеральних елементів й приросту загальної біомаси рослини (Г.В. Удовенко, 1979). Дослідження В.Ф. Альтергота й О.В. Зубкуса (1982) показали, що одним із шляхів підвищення стійкості озимої пшениці до високої температури може бути створення в зоні існування коренів достатнього запасу елементів живлення й вологи. Специфічно впливають кореневі системи на морозостійкість рослин (В.Т. Гавриленко, 1963). А.С. Устименко (1975) установив залежність урожаю та стійкості проти посухи озимої пшениці від потужності й робочої поверхні кореневих систем. Про значний вплив коренів на стійкість рослин проти кореневої гнилі писав Б.А. Рубін (1963).

Для одержання стабільних врожаїв польових культур й зниження негативних впливів неконтрольованих екстремальних факторів необхідно формувати у рослин добре розвинуту, рівномірно проникаючу в кореневмісний шар й за його межі кореневу систему. Вказуючи на вкрай незначну увагу в нашій країні до вивчення екології коренів сільськогосподарських культур, Н.В. Обручева й В.Б. Іванов (1986) підкреслюють, що вплив через кореневу систему на рослину є ефективним шляхом підвищення її продуктивності. Для успішного застосування агротехнічних й інших прийомів, направлених на підвищення врожайності культур й родючості грунту, треба знати результати впливу цих прийомів на кореневу систему.

Встановлено, що тип кореневої системи й характер її розвитку в значній мірі залежать від фізичних властивостей грунту. Роботами М.О. Качинського (1925, 1931) установлена чітка залежність будови й розвитку кореневих систем від фізичних властивостей генетичних горизонтів грунту. Зроблений важливий висновок про те, що будь-яка зміна фізичних властивостей грунту неодмінно відображується на розвитку рослини й перш за все на коренях. Причому цей вплив настільки великий, що при формуванні кореневих систем різних культур можуть нівелюватися біологічні особливості рослин.

Ефективне використання грунтів з несприятливими агрофізичними властивостями потребує корінної меліорації, поліпшення середовища вирощування рослин відповідно до їх вимог. Це спричиняє додаткові затрати непоновлюваної енергії, створює нові економічні й екологічні проблеми. Альтернативою може бути використання біологічних можливостей рослин, поліпшення адаптивного потенціалу коренів й їх пристосування до проблемних грунтових умов.

Дослідження свідчать, що регулюючи агротехнічні й агрохімічні фактори, можна підсилити адаптивний потенціал культурних рослин й поліпшити адаптацію коренів до несприятливих грунтово-фізичних факторів, не застосовуючи комплексу меліоративних прийомів. За допомогою необхідних рослині елементів живлення в результаті правильного їхнього поєднання й відповідної техніки внесення можна послабити негативний вплив екстремальних факторів на ріст коренів й врожайність польових культур.

Прийоми поліпшення росту коренів у несприятливих грунтово- фізичних умовах можна умовно розділити на дві групи. До першої групи відносяться агротехнічні прийоми, у яких поліпшення адаптації кореневих систем культурних рослин досягається головним чином за рахунок посилення їхнього розвитку й росту в глибину кореневмісного шару: поглиблення орного шару, глибоке внесення добрив й кальцієвмісних речовин. Друга група прийомів підвищення стійкості рослин й посилення адаптації кореневих систем спрямована на активізацію фізіологічної діяльності кореневої системи, що досягається застосуванням різних стимуляторів росту й окремих елементів мінерального живлення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР
  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін