Лімітуючий фактор високої родючості грунтів – фосфор. Цей елемент, крім прямої дії на ріст рослин, поліпшує енергетичні показники грунтів. Під впливом фосфору посилюється ріст кореневої системи, збільшується біологічна активність ґрунту, створюються умови для кращого використання азоту грунту і добрив. Рівень живлення рослин фосфором визначається наявністю рухомих форм. При внесенні фосфорних добрив кількість рухомих фосфатів збільшується пропорційно масі внесених добрив. Кращою формою живлення рослин на кислих грунтах є низькоосновні фосфати кальцію, у карбонатних – фосфати полуторних оксидів. Вміст калію в грунтах прямо залежить від наявності глинистих мінералів. Найменше калію у легких за гранулометричним складом грунтах і торфовищах. На цих ґрунтах за впливом на врожайність сільськогосподарських культур калійні добрива знаходяться на першому місці. На глинистих і суглинкових грунтах, Де запаси калію більші, сильна дія його на рослини виявляється в поєднанні з азотно- фосфорними добривами. Внесений про запас калій має тривалу післядію.
Серед важливих екологічних функцій грунту є такі, що зумовлені фізико-хімічними факторами родючості. Цей тип функцій контролює такі основні властивості грунтів, як кислотність і лужність грунтового розчину, поводження легкорозчинних солей, поглинальну здатність грунтів.
Склад і властивості твердої фази грунтів, особливо колоїдної фракції, відіграють важливу роль у розвитку грунтотворних процесів і грунтовій родючості й мають велике значення для рослин (К.К. Гедройц, 1955; О.Н. Соколовський, 1971; Е. Рассел, 1955). Не менш важливу екологічну роль відіграє і рідка фаза грунтів, зокрема Грунтовий розчин.
Реакція грунтового розчину залежить від складу і концентрації розчинених у ньому хімічних компонентів –' вільної вуглекислоти, вільних мінеральних і органічних кислот та їхніх солей (К.К. Гедройц, 1955; Д.М. Прянішніков, 1940; Р. Бейте, 1968).
У природних умовах коливання pH грунтових розчинів досить великі, від 4 до 9-10, що залежить від типу грунтів та їхніх різновидів. Однак, діапазон pH для нормального розвитку рослин є дуже вузьким. Найсприятливіші умови для живлення рослин близькі до нейтральної реакції: наявність поживних елементів у доступних для рослин формах, нітрифікаційна активність, відсутність токсичних рухомих елементів алюмінію і марганцю, які у кислих грунтах призводять до утворення важкорозчинних сполук.
Важливим чинником росту й розвитку рослин і життєдіяльності Грунтових мікроорганізмів є кальцій, Будучи антагоністом стосовно одновалентних катіонів, здобуває велике значення у формуванні фізіологічно урівноважених розчинів, він виконує "захисну" роль при дії різних несприятливих факторів, токсичному впливі на рослини іонів алюмінію, заліза, марганцю, натрію, магнію, регулює азотно- білковий обмін, сприятливо діє на синтез вуглеводнів, необхідний для нормального розвитку кореневої системи.
Якщо розглядати вибагливість рослин до кальцію, то вона є протилежною їхній вибагливості до реакції середовища. Звичайно, рослини, що потерпають від підвищеної кислотності, віддають перевагу грунту, багатому на кальцій, і навпаки.
І.М. Культіасов (1982) наводить такі групи рослин за їхньою вибагливістю до кальцію грунтів:
• 1) кальцієпостійні, які постійно ростуть на багатих на вапно грунтах;
• 2) кальцієфіли, що віддають перевагу вапняним грунтам;
• 3) кальцієфоби, які уникають вапна;
• 4) байдужні до вмісту кальцію.
Екологічне значення поглинальної здатності ґрунтів. Поглинальна здатність має велике значення в житті грунтів, впливаючи на всілякі їхні властивості. З нею тісно пов'язані режим живлення рослин та процеси перетворення в грунті мінеральних і органічних добрив. Поглинальна здатність грунту обумовлена присутністю в ньому колоїдних часток мінерального й органічного походження, що дістало назву вбирного комплексу грунту (ВКГ).
Поглинальна здатність грунту значно залежить від дисперсності часток, що його складають, збільшуючись при обважненні гранулометричного складу грунту. Важливу роль відіграють також склад грунтових колоїдів, співвідношення органічних і мінеральних колоїдів, природа глинистих мінералів, що становлять основну частину мінеральних колоїдів.
Сорбційна функція грунту має два аспекти: позитивний і негативний. До позитивних її дій слід, насамперед, віднести поглинання й утримання в стані обмінного вбирання різних іонів, основну роль серед яких мають елементи живлення рослин і мікроелементи, що надходять у грунт із мінеральними добривами, відмерлими рослинними рештками, опадами (атмосферні і пилоподібні), а також утворювані в самому грунті при вивітрюванні мінералів грунтоутворюючих порід. Завдяки тимчасовому чи постійному закріпленню поживних речовин у грунті створюється певний резерв для безперебійного оптимального чи близького до нього поживного режиму рослин.
Проте поряд з позитивним ефектом є і негативний. Це, передусім, міцне сорбційне закріплення поживних елементів у грунті, їхній перехід у малодоступні форми (фосфати), утворення мертвого запасу грунтової вологи, що особливо проявляється на грунтах важкого гранулометричного складу, а також забруднення грунтів при попаданні в них промислових відходів, поливі стічними водами й обробці рослин отруйними речовинами з метою боротьби зі шкідниками і бур'янами. Токсичні елементи утримуються грунтом тривалий час і проявляють свій негативний вплив.
За даними В.А. Ковди (і 973), фізіологічно оптимальним співвідношенням увібраних катіонів для основних рослин, що вирощують у нашій країні, є: 60-70 % обмінного Са2+ (від ємності поглинання), 10-15 % обмінного Mg2+, 3-5% обмінного К+. На інші обмінні іони припадає 10-15 % від ємності поглинання. Бажана також присутність на поверхні колоїдів у малих кількостях мікроелементів. Наведені дані свідчать про середній "ідеальний" склад обмінних катіонів у грунті, тоді як вибагливість різних культур до складу обмінних катіонів залежно від кліматичних умов буде неоднаковою. Середній склад обмінних основ за типами грунтів змінюється в широких межах і є відмітною ознакою кожного грунтового типу.
Переважне положення, яке займає кальцій серед інших обмінних катіонів, указує на його виняткову фізіологічну роль у житті рослин.
Збільшення в грунтах частки обмінного водню до 40 % від ємності поглинання (підзол і червоноземи), обмінного магнію до 40 %, натрію до 15-20% (солонцеві грунти) при нестачі кальцію порушує нормальний розвиток рослин, а в ряді випадків призводить до їхньої загибелі. Для поліпшення оптимального співвідношення катіонів ВКГ й окультурення кислі грунти вапнують, а солонці гіпсують. Оптимізація складу обмінних основ надає грунту стійкість до впливу несприятливих факторів і створює нормальні умови для розвитку рослин.
Оптимальні екологічні моделі ґрунтів. Оптимальна екологічна модель грунту – це комплекс агрономічно важливих параметрів, що забезпечують отримання максимально високого урожаю сільськогосподарської культури при даному рівні розвитку землеробства, якомога повнішу реалізацію потенціалу сорту, добрив і меліорацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР“ на сторінці 4. Приємного читання.
