ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Оцінка і прогноз якості земель

Інтерес до визначення оптимальних параметрів зріс тому, що, по-перше, правильне використання факторів інтенсифікації землеробства (хімізації, механізації і меліорації) дозволяє досягти поліпшення властивостей і режимів грунтів. При цьому модель грунту з оптимальними параметрами властивостей і режимів зможе слугувати свого роду еталоном, що забезпечує високу продуктивність грунту і одночасно високу рентабельність факторів інтенсифікації землеробства; по-друге, інтенсифікація землеробства супроводжується зростаючим впливом на ґрунт механічних обробітків, заходів хімічної і гідротехнічної меліорацій. За таких обставин властивості грунтів не завжди змінюються в позитивний бік. Виходячи з цього, показники оптимальності параметрів грунтів необхідні для визначення системи заходів меліоративного впливу на грунт, а також для контролю при оцінці стану грунту в умовах його інтенсивного використання.

Оцінка оптимальності властивостей і режимів грунтів буде правильною тоді, коли вона зіставляється (порівнюється) з урожайністю сільськогосподарської культури, одержаної за якомога ширшого діапазону значень цих властивостей з урахуванням оптимальності всіх інших факторів продуктивності. Максимальний урожай виявить оптимальні параметри властивості (або комплексу властивостей) грунту, що сприяють проявленню його максимальної продуктивності, а отже – найповнішому задоволенню потреб рослин. Тобто врожайність сільськогосподарських культур повинна стати узагальненим критерієм оптимальності властивостей грунтів (параметром оптимізації), а одночасно визначені показники властивостей і режимів – важливою діагностичною ознакою ступеня окультуреності грунтів.

Науковці ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" В.В. Медведев, А.Я. Бука, Д.Н. Губарева та інші (1991) пропонують 2 основних методи визначення оптимальних параметрів і в цілому оптимальної екологічної моделі грунтів.

Перший метод Грунтується на одночасному вивченні урожайності сільськогосподарських культур та властивостей грунтів у польових дослідах, на сортовипробувальних і присадибних ділянках, різноудобрених ділянках ріллі сільгосппідприємств. Нескладні математичні операції розрахунку рівнянь регресійного типу дозволяють виявити взаємозв'язки рівнів урожаю і відповідних їм показників грунтів за умови, що всі інші фактори вирівняні.

Другий метод заснований на моделюванні, закладанні і проведенні спеціальних модельних експериментів, головне завдання яких – активний пошук оптимальних параметрів на основі теорії планування експерименту. Для розв'язання вказаного завдання найдоцільніше використовувати багаторівневий план багатофакторного експерименту.

При здійсненні такого роду моделювання найсуттєвішими є такі питання: визначення критеріїв оптимізації, вибір досліджуваних факторів, їхніх рівнів, контроль дрейфу заданих грунтових параметрів на протязі вегетації рослин, опрацювання даних, пошук оптимальних параметрів на картинах ізоквантів, виданих ЕОМ. Як критерії оптимізації, крім згаданих показників урожайності, використовують дані витрат вологи, виносу рослинами елементів живлення. Досліджувані фактори повинні бути задані й по можливості фіксовані на строго визначених рівнях.

Діапазон параметрів, що задаються, слід вибирати з врахуванням їх розкиду в реальних умовах. Число рівнів варіювання факторів не повинно бути менше трьох. Фактичні значення факторів вибирають, виходячи з рівня окультуреності грунту, можливості їх створення переважно механізованим шляхом, стану ґрунту перед посівом сільськогосподарської культури.

Вибраний план експерименту реалізують в умовах мікропольового досліду, в котлованах 1 × 1 завглибшки 0,3-0,7 м. Для закладання досліду грунт із котловану потрібно вийняти, а потім пошарово покласти на попереднє місце й одночасно створити необхідні згідно з матрицею плану експерименту рівні варіювання факторів. Ґрунт у моделі ізолюють від навколишнього простору жорстким матеріалом.

Паралельно в ті ж самі строки і на тих же самих глибинах проводять аналогічні спостереження у виробничих полях, де грунтові умови, вирощувана культура, і строки її посіву збігаються з модельними. Мета цих спостережень – одержати реальні грунтові параметри для подальшого порівняння з оптимальними, встановленими на моделях.

Програма опрацювання результатів досліджень близька до стандартної програми множинного регресійного аналізу. При передачі одержаних результатів на ЕОМ складають ряд директив, що передбачають знаходження максимального й мінімального значень функції, побудову ряду ізоквантів параметрів оптимізації по кожній парі факторів, графіків залежності виходу урожаю від досліджуваних факторів з вірогідними межами розрахункових значень.

Запропонована методологія моделювання реалізована на прикладі чорноземів типових потужних лівобережного Лісостепу України і зернових колосових культур. Проведено 40 дослідів і на основі одержаних результатів розроблена попередня модель оптимального кореневмісного шару, яка передбачає два етапи оптимізації.

На першому етапі оптимізуються параметри структурного складу та щільності складення без їхньої диференціації за глибиною оброблюваного шару. Припускається, що це може бути досягнуто при раціональному застосуванні існуючих знарядь, оскільки передбачається надати оброблюваному шару середню й добру розробку (20-0,25 мм у сприятливих і 5-0,25 мм в несприятливих умовах зволоження та живлення).

На другому етапі параметри структурного складу й щільності оптимізуються з врахуванням їхньої диференціації за глибиною оброблюваного шару, коли вибагливість рослин до агрофізичних і агрохімічних умов задовольняється максимально. Останнє досягається тільки за допомогою принципово нових комбінованих Грунтообробних та посівних машин.

Сутність оптимальних екологічних моделей грунтів (на якісному рівні) становить вибагливість основних сільськогосподарських культур до родючості грунтів.

Озима пшениця дуже вибаглива до родючості грунтів: суглинковий і легкоглинистий гранулометричний склад, значна потужність гумусованого профілю, високий вміст гумусу, нейтральна або близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину, висока буферність грунтів, сприятливі фізичні властивості. Легкі піщані і супіщані грунти для озимої пшениці малородючі.

Озиме жито менш вибагливе до грунту, ніж інші зернові культури. Його коренева система відрізняється підвищеною засвоювальною здатністю, особливо важкорозчинних сполук фосфору. Кращі грунти для нього – потужні чорноземи. Воно менш вибагливе до кислотності грунтів, дає високі урожаї в інтервалі pH від 5,1 до 7,0, добрі врожаї на удобрених піщаних і супіщаних грунтах, малородючих грунтах схилів, солонцюватих ґрунтах.

Ячмінь за вибагливістю до родючості ґрунтів ближчий до пшениці, ніж до вівса та озимого жита. Для нього прийнятніші родючі структурні грунти з глибоким орним шаром, слабо кислою й нейтральною реакцією грунтового розчину (pH 5,6-7,0). Добре росте на чорноземах і темно-каштанових грунтах суглинкового та легкоглинистого гранулометричного складу, сформованих на структурних лесових породах. Ячмінь гірше переносить перезволоження порівняно з пшеницею і вівсом. На заболочених, солонцюватих, піщаних грунтах розвивається погано.

Овес менш вибагливий до грунтів, ніж інші ярі культури, оскільки добре розвинута коренева система має високу поглинальну здатність. Вона проникає на глибину до 120 см й у ширину до 80 см, крім того, володіє особливістю вилучати поживні речовини із важкорозчинних сполук грунту. Овес може рости на супіщаних, суглинкових, глинистих і осушених торф'яних грунтах. Для нього придатні більш зв'язні грунти, які містять багато поживних речовин, навіть у важкорозчинній формі. Він краще за інші зернові росте на кислих ґрунтах з pH до 5,0, одночасно реагує на вапнування дерново- підзолистих грунтів. Сильно кислі грунти (pH <5,0) пригнічують цю культуру. Овес краще розвивається на суглинкових грунтах, але стійкіший на легких грунтах, ніж на важких. Глинисті, погано дреновані, солонцюваті, засолені грунти малопридатні для нього. Кращі грунти – чорноземи типові, опідзолені. На чорноземних грунтах Степу його продуктивність обмежує нестача вологи.

Кукурудза дає високі врожаї на очищених від бур'янів, пухких, повітропроникних, забезпечених поживними речовинами грунтах з глибоким гумусовим горизонтом, з pH 5,5-7,0, при вмісті кисню не менше 18%. Кращими Грунтами є всі підтипи чорноземів, темно-сірі лісові, лугово-чорноземні, суглинкові, легкоглинисті, сформовані на лесових породах. Ґрунти з підвищеною кислотністю, заболочені, засолені, з pH нижче 5,0 непридатні для вирощування цієї культури.

Цукрові буряки дуже вибагливі до родючості грунтів і в цьому відношенні мало поступаються озимій пшениці. Потребують родючих, пухких Грунтів, що добре прогріваються. За гранулометричним складом кращими є суглинкові. Кращі типи

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР
  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін