На намивних ділянках руслових берегів чагарникові насадження створюють без попереднього обробітку грунту посадкою кілків або черешків під меч Колесова. На підтоплених ділянках посадку проводять у вологий грунт після спаду весняних вод. На найнижчих місцях, що піддаються тривалому затопленню, можливі осінні посадки.
Розміри живців та кілків верб, глибина їх закладки задаються відповідно до рівня та тривалості затоплення ділянки, глибини річного висушення грунту, наявністю розмиву або намиву наносів, небезпекою льодових ушкоджень. Живці і кілки закладають на повну довжину. На розмивних смугах у всіх районах довжина кілків 100 см, на відносно стійких укосах в лісових районах 40-50 см, у лісостепових і степових районах 60-80 см.
Догляд за грунтом в чагарниковому поясі на руслових укосах і мілинах не проводять. Для посилення кущення рослини садять на пеньки навесні четвертого року життя, відразу ж за спадом весняних вод.
Створення прируслових лісових смуг. Основні критерії підбору порід – стійкість у заплаві, меліоративні функції і реагування на Грунтово-гідрологічні умови. За стійкістю у заплаві дерева розподіляють у такому порядку: верба біла, тополя чорна, канадська і біла, в'яз гладкий, вільха сіра і чорна, дуб звичайний і червоний, ясен Пенсільванський і ланцетний, липа дрібнолиста, клен гостролистий, береза повисла, робінія псевдоакація, сосна звичайна. Чагарники: верби (3-тичинкова, російська, шелюга червона), аморфа чагарникова, смородина золота, свидина криваво-червона, обліпиха, калина звичайна, крушина ламка, жимолость, лох вузьколистий, бересклет європейський (додаток до розділу б).
На найбільш родючих і дренованих грунтах прируслових смуг висаджують дуб черешчатий і червоний, клен гостролистий, модрину, ясен звичайний, липу; на бідних супіщаних – сосну звичайну, березу повислу, робінію псевдоакацію. На землях з періодичним застійним зволоженням – вербу білу, російську, 3-тичинкову, сіру, кошикову, 5-тичинкову, тополю чорну, канадську, ясен ланцетний, на ділянках з тривалим і постійним застійним зволоженням – вільху чорну, вербу білу, російську, сіру та 5-тичинкову.
У прирусловій лісосмузі лісову галявину формують з двох рядів чагарників: смородини чорної, калини, бузку, скумпії, бузини та ін. У заплавній – перший від поля ряд складають колючі чагарники (шипшина, обліпиха, терен, лох), другий – ліщина, бузина, бузок тощо.
У долинах з меандруючим руслом в першу чергу підлягають залісненню стійкі вигини. При утворенні руслом петель заліснюють весь вигин, дотримуючись черговості заліснення протилежних берегів різної форми. У обвалованих річок прируслові смуги
створюють на зовнішньому і внутрішньому укосах дамб.
Ґрунт під посадку насаджень обробляють у вигляді борозен, смуг і майданчиків. Суцільну обробку застосовують тільки на ділянках, не схильних до змиву. Для попередження ерозії розорюють під кутом 30-40° до русла. При обробці грунту у вигляді борозен застосовують плуги ПКЛ-70, ПЛ-1, ПЛС-0,6, при смуговій – ПЛН-4- 35. Ділянки створюють ямокопачами. На лінійних пониженнях, якщо зустрічаються, допускається обробіток ґрунту лише ямокопачами і двухвідвальними плугами. Оранку проводять восени попереднього посадці року, а на небезпечних в ерозійному відношенні ділянках – навесні після сходу паводкових вод.
У південних районах ґрунт обробляють в залежності від ступеню мінералізації та інтенсивності задерніння. При слабкому задернінні і відсутності кореневищних бур'янів застосовують зяблеву оранку. Сильнозадерновані грунти обробляють на глибину 27-30 см з дозаглибленням до 45 см по чорному пару. Дворічний чорний пар застосовують на ділянках, зарослих болотною рослинністю, попередньо скошуючи її протягом двох років. Осушені ґрунти обробляють по дворічному чорному пару.
На неосушених площах в процесі обробітку ґрунту створюють підвищені лісокультурні місця (мікропідвищення, вали або горбики) звальними плугами ПСН-140, двома ходами однокорпусного або одним ходом двокорпусного плуга в кожну сторону. При цьому формують звальні гребені і вали. Застосовують також однокорпусний плуг ПКЛ-70 і канавокопачі ПКЛ-500, ЛКН-600, ПЛО-400. Глибина оранки 30-35 см (до глибини залягання глеєвого горизонту). Обробіток пластів на гребенях валів, сформованих звальними або двокорпусними плугами, проводять в звал важкими дисковими боронами БДТ-2.5Л, БДНТ-2,2, БДН-2, 4 або фрезою БН-1, 5.
З метою економії заплавних земель ширина міжрядь у прируслових лісових смугах лісостепової зони становитиме ) ,5-2,0 м. Якщо головна порода – швидкоростучі тополі, то їх висаджують через ряд з чагарниками. У вузьких смугах чагарники змішують з головною породою. Садять відразу ж після звільнення площі з-під води машинами СЛН-1, МЛУ-1 або вручну. Весняну посадку до розливу й осінню допускають тільки на найбільш високих рівнях, які рідко затоплюються, а на нижчих – лише після весняного затоплення до розпускання бруньок. Саджанці, і сіянці стандартні, з кореневою шийкою не менше 5 см. Глибина загортання живців верб і тополь в лісових районах повинна бути не менше 25 см, в лісостепових – 35, у степових – 45 см.
Догляд за грунтом проводять після виходу ділянки з затоплення, при масовій появі сходів бур'янів. На змивонебезпечних ділянках останній догляд поряд зі знищенням бур'янів включає також прикочування грунту в міжряддях. Застосовують культиватори КЛБ-1,7, КРН-4,2, КОН-2,8. У культурах дуба та інших порід, які повільно ростуть, його продовжують на 4-8 років, а у тополі і швидкоростучих на 2-3 роки. У перший рік у рядах і міжряддях застосовують не менше чотирьох, а в наступні – два-три догляди.
При частковій підготовці грунту травостій між смугами і ділянками скошують на сінокіс. Отаву в захисних цілях зберігають, а випас тут забороняють. Навесні четвертого року після сходу талих вод всі чагарники садять на пеньки. При подальшому проведенні рубок догляду повинна зберігатися максимальна густота підліску і галявин.
Створення захисних лісових насаджень на піщаних відкладеннях. У долинах річок залісненню підлягають ділянки, покриті потужним (40 см і більше) шаром піску, які не використовують у сільському господарстві. Технологія підготовки посадочних місць призначається з урахуванням властивостей піщаних відкладень (гранулометричний склад, родючість, водний режим), середньої потужності наносів, схильності процесам дефляції і водним потокам.
На незарослих, схильних до дефляції рухомих пісках обов'язкове попереднє їх шелюгування та використання природної трав'янистої рослинності в якості механічного захисту від засікання сіянців сосни, боротьба з шкідниками, які пошкоджують кореневу систему. На слабозарослих пісках сіянці сосни висаджують одномасно з підготовкою ґрунту лісосаджальною машиною МПП-1. Відстань між рядами 1,5-2,0 м, в ряду – 1,0 м. На середньозарослих пісках лісостепової зони сосну вирощують вузькосмуговим способом, запропонованим Донською Н1ЛОС для багаторічних перелогів. На задернілих пісках грунт обробляють навесні (Після сходу талих вод) за рік до посадки дискуванням або фрезеруванням дернини на глибину 8-12 см. Орють плугами з передплужниками на глибину 27- 30 см з дозаглибленням до 45 см. Пласт дискують і надалі проводять звичайний догляд за паром культиваторами. Восени ґрунт культивують і прикотковують, а навесні проводять передпосадкову підготовку.
На ділянках з нерозвиненими шаруватими піщаними ґрунтами при смуговій підготовці бур'янисту рослинність знищують дисковими боронами, потім глибоко розпушують (60-80 см) без обороту пласта, восени боронують і прикотковують.
З урахуванням зональності асортимент порід визначають за потужністю піщаних наносів і характером зволоження. На глибоких пісках – тополя. З чагарникових порід – аморфу, смородину золоту, вербу чагарникову, тамарикс.
Створення захисних лісових насаджень на корінних берегах річкових долин. Зважаючи на велику крутизну, розчленованість берегів ярами, сильну змитість ґрунтів, наявності міжяружних виступів, лісомеліоративне освоєння їх пов'язане зі значними труднощами, зумовленими тим, що навіть у межах невеликих ділянок берегів проводять диференційовану підготовку ґрунту і застосовують асортимент деревних і чагарникових порід, які відповідають екологічним умовам.
Способи обробітку ґрунту повинні відповідати протиерозійним вимогам, забезпечувати створення потужного кореневого шару з пухкого ґрунту, накопичення і збереження доступної рослинам вологи і сприятливого режиму аерації. Значна частина корінних берегів річкових долин має різну крутизну і родючість грунтів. їх розділяють за категоріями, які залежно від цих факторів використовують в сільському господарстві або під ліс (рис. 6.2).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології створення захисних лісових насаджень“ на сторінці 3. Приємного читання.
