Рис. 6.2. Схема класифікації земель корінних берегів малої річки
Ділянки 1а, 1б, 2а і 26 категорій використовують в сільському господарстві. На берегах річок крутизною 10-15° ділянки з більш сприятливими рослинними умовами (3-я категорія) використовують для вирощування плодових і ягідних культур та застосовують смуговий обробіток грунту плугами ГІЛН-4-35, а також наорне терасування човниковим плугом ПЧС-4-35.
При смуговому обробітку Грунту проводять односторонню оранку з відвалом пласта вниз по схилу. Ширина смуг 3-Ю м, один- два роки ділянку тримають під чорним паром. Висаджують плодові чагарники лісосадильними машинами МЛУ-1, ЛНА-1 з міжряддями 2,5-3,0 м, в ряду – 1,5 м. Перші два-три роки до змикання крон доглядають за грунтом культиваторами КЛБ-1, 7, КРТ- 3.
При наорному терасуванні тераси шириною 2,5 м розробляють за кілька проходів плуга, один-два роки їх утримують під чорним паром. Один ряд Плодових саджанців висаджують по центру.
На берегах річок крутизною 15-35° (4-я категорія) з суглинистими і супіщаними грунтами терасування проводять виїмково-насипним способом. Тераси шириною 2,5-2,8 м строго по горизонталях проводять терасерами ТС-2,5, ТР-3, а на ділянках з щільними геологічними породами (мергель, крейда тощо) шириною до 4,5 м – терасерами Т- 4 і ТК-4. Полотну терас надають зворотній ухил, два роки грунт утримують під чорним паром, застосовуючи культиватор КРТ-3, а на важких грунтах розрихлювач ОРН-2,5. Садять один-два ряди сіянців по підготовленому грунту. При вирощуванні швидкоростучих порід для підвищення меліоративної ролі їх змішують в ряду з чагарниками.
На ділянках 5-ї та 6-ї категорій (сильнозмиті береги крутизною понад 35°, обриви, осипи, оголення материнських порід) куртинні лісові насадження створюють на окремих ділянках, підготовлених вручну по мікрозападинам з кращими грунтами, а в лісостепу – посівом насіння клена ясенолистяного і робінії псевдоакації по талому снігу.
Яри, які розташовані на корінних берегах (7а і 76 категорій), відносять до найбільш складних об'єктів лісомеліорації. До їх заліснення приступають після загасання або припинення розвитку яру, а також після відсипання і виположування, коли русло і укоси стабільні. При цьому враховують тип яру і стадію його розвитку, морфометричні характеристики, гідрологічні умови, грунти, їх стан і родючість, видовий склад та розміщення трав'янистої рослинності.
Берегові яри II стадії розвитку глибиною до 3,0 м, що виходять на примережеві схили і заважають виконанню сільськогосподарських робіт, підлягають корінний меліорації з повним засипанням або виположуванням їхніх відкосів. Обов'язковим при цьому є зарегулювання або відвід від вершини яру концентрованого стоку з водозбору.
Відкоси схилових ярів ІН стадії розвитку крутизною до 35-40° заліснюють після їх відсипки. Відсипці передує зарегулювання поверхневого стоку з водозбору перед вершиною яру за допомогою валів та місцевого стоку в руслі донними загатами.
На міжяружних виступах (8-я категорія) посадочні місця готують у вигляді борозен плугом ПЛС-0,6 або ділянок корчувачем Д-513А, які розміщують в шаховому порядку.
Догляд за грунтом в протиерозійних насадженнях на берегах і ярах проводять до повного змикання рослин. У міжряддях культур і на узліссях грунт обробляють культиваторами КЛБ-1,7, КРН-2,8, КРТ-3. Для попередження механічних ушкоджень рослин в рядках залишають захисну зону шириною 30-40см. Повторюваність доглядів за вегетацію наступна: у перший рік – 3-5, у другий – 3-4, на третій і четвертий – 1-2, на п'ятий – одна обробка. Якщо в насадженні дерева і чагарники змішані окремими рядами, то при, догляді сідлають чагарники і грунт обробляють одночасно в двох суміжних міжряддях. Глибину культивації в степу і напівпустелі протягом року поступово зменшують з 12 до 6 см, а в лісостепу та степу збільшують з 6 до 12 см. Осінню культивацію проводять на глибину 16 см. Для скорочення витрат при ручному догляді в перший рік посадки застосовують борони з високим зубом, а в подальшому – культиватори КЛБ-1,7 і КРЛ-1.
Залежно від цільового призначення захисних лісових насаджень і меліоративних функцій, які вони виконують, асортимент деревних і чагарникових порід підбирають за додатком до розділу 6.
На схилових землях (з проявом водної ерозії грунтів) лісові смуги, які є найважливішим структурним елементом системи грунтозахисного землеробства, проектуються контурно, по горизонталях. Вони і зумовлюють технологію обробітку і розташування лінійних меліоративних елементів на схилах. Тому проектування лісових смуг на схилах обов'язково повинно поєднуватися з контурною технологією обробітку і розташуванням всіх лінійних протиерозійних заходів. Якщо цього не здійснювати, то при обробітку в полях створюватиметься велика кількість тупикових серповидних клинів, багато ерозійнонебезпечних розвальнях борозен, звальних гребенів, петлеподібних заїздів агрегатів на ріллі з додатковим переущільненням грунту тощо.
Мережа лісових смуг є провідною структурною ланкою сільськогосподарських ландшафтів. Лісові смуги виконують велику роль у формуванні певної мікрозональної структури схилів, створюють, екологічно однорідні міжсмугові ділянки, які є важливими територіальними одиницями ландшафтів. Виконуючи свою основну функцію захисту грунтів від ерозії і боротьби з посухою, лісові смуги повинні бути базисними рубежами, що визначають напрямок обробітку грунту і посіви сільськогосподарських культур, розміщення робочих ділянок, смугових посівів і буферних смуг, а також всіх інших елементів організації території. Іншими словами, через систему лісових смуг здійснюється органічний зв'язок між формуванням ландшафтів, технологією обробітку грунту і системою землеробства в цілому.
Розміщення лісових смуг на схилах буває прямолінійним і контурним. Проектування прямолінійних лісових смуг та відповідного напряму обробітку не є надто складним. Однак, проектування контурних лісових смуг у поєднанні з контурним обробітком ґрунту та іншими протиерозійними заходами є значно складнішим і має ряд особливостей і правил, які в існуючій спеціальній літературі викладено недостатньо.
Розглянемо ці особливості проектування в розрізі основних типів схилів, представлених у вигляді принципових схем графічних моделей.
На простих схилах (поперечно-прямого профілю з усіма видами поздовжнього профілю – прямого, увігнутого і опуклого, лісові смуги та напрями обробітку поперек схилу проектуються прямолінійно.
Порядок проектування на таких схилах добре представлений в діючих інструкціях. Слід лише підкреслити необхідність обов'язкового обліку поздовжнього профілю. У місцях на похилих схилах лісові смуги розміщуються рідше одна від одної; в місцях – на більш крутих схилах частіше одна від одної. Відстань між лісовими смугами (l) приймається відповідно до інструктивних вказівок або на основі розрахунків. Проектувати смуги і обробіток ґрунту з мінімальним ухилом (i°) або близьким до нуля на таких схилах порівняно легко.
Проектування лісових смуг на поперечно-опуклих схилах. На схилах з паралельними горизонталями по всіх видах поздовжнього профілю проектування показано на рис. 6.3, 6.4, 6.S. На схилі з поздовжньо-прямим профілем (рис. 6.3) на всіх робочих ділянках як лісові смуги, так і обробіток будуть контурними.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології створення захисних лісових насаджень“ на сторінці 4. Приємного читання.
