Технології створення захисних лісових насаджень

Оцінка і прогноз якості земель

Ухил трас лісових смуг і довжина ліній стоку забезпечується нерозмиваючою швидкістю води. При ухилі 0,01 довжина ліній стоку не повинна перевищувати 350 м, при ухилі 0,08 – 130 м. Надлишки непоглиненого в лісових смугах поверхневого стоку відводять через укріплені від розмиву кінцеві водозбірні ділянки стокорегулюючих смуг або на залужені водотоки.

Прирічкові лісові смуги. Ширину їх встановлюють з урахуванням довжини схилів водозбору і ступеня еродованості корінних берегів річкових долин. При довжині схилів більше 500 м і середній ураженості корінного берега ярами (1,0-3,5 га/км2) її розмір до 15 м, при сильній (5,6-14,0 га/км2) – до 15-17 м, а при дуже сильній (більше 15 га/км2)-до 17-21 мі більше.

Лісові насадження на яружно-балкових землях. Під насадження різного цільового призначення (протиерозійні, плодово-ягідні, плантації технічної і лікарської сировини, насадження-мулофільтрй) відводять 35-40% загальної площі яружно-балкової мережі. Лісові насадження створюють на сильнозмитих і найбільш порушених ерозією берегах балок крутизною понад 15°, зсувах, осипів, яружних укосах, оголеннях корінних порід і конусах виносу. Береги з більш сприятливими рослинними умовами на незмитих, слабо- і середньозмитих грунтах відводять під посіви травосумішей або врегульований випас худоби.

Дольову участь лісу на балкових системах визначають інтенсивністю ерозійних процесів. При дуже слабкому їх прояві під лісові насадження відводять 10% площі балок, слабкому – 20, середньому – 35, сильному – 65, дуже сильному – 90%.

Лісові Насадження в річкових долинах. Біля витоків малих річок створюють масивні насадження площею до 3,0 га. Ширина їх по 50 м з обох сторін водотоку, довжина – 300 м (250 м вище витоку і 50 м нижче його). Насадження навколо витоку створюють 2-3 ярусними за деревно-чагарниковим типом. Густий підлісок виконує роль мулофільтра, а колючі чагарники по узліссях оберігають їх від стравлювання худобою.

Параметри прируслових лісових смуг визначають з урахуванням частини річки, стану берегів і їх стійкості проти руйнування водними потоками, (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Ширина прируслових лісових смуг в залежності від стану руслових берегів

Частина річки, її довжина, кмСтан руслового берега
Стійкі, не піддаються руйнуваннюРозмиваючі в нижній частиніРозмиваючі по всьому профілюНамиваючі
Верхів'я, до 10--
Верхня, до 25
Середня, 26-50
Нижня, 51-100

[1]

Для верхів'я річки характерна відсутність розмивів. Верхня частина річки характеризується слабким розвитком рідкісних, локальних (протяжністю 15-20 м) розмивів руслового берега, в середній – потенційна небезпека розмиву збільшується. Протяжність його 80-100 м, з'являються намиви. У нижній частині річки вона зростає до 200-250 м. Розмив і намив протікають з великою інтенсивністю, виникають зсуви.

Максимальну ширину прируслових лісових смуг (до 35-40 м) встановлюють у тих випадках, коли русло річки , підходить безпосередньо до руйнуючого корінного берегу долини і до нього примикають незручні, не придатні для використання в сільському господарстві землі. У цьому випадку ширину смуг збільшують за рахунок його залісення. На руслових пляжних пісках намитих берегів створюють прируслові насадження шириною 10-20 м (залежно від частини річки) у вигляді плантацій чагарникової верби для господарських потреб.

На корінних берегах річкових долин вирощують протиерозійні, плодові та ягідні насадження, плантації технічної і лікарської сировини. Під захисні лісові насадження відводять найбільш еродовані береги, а під насадження іншого цільового призначення – ділянки з більш сприятливими рослинними умовами. Загальна участь лісових насаджень на корінних берегах у верхній і середній частинах річки складе 40-45% площі, в нижній частині – 35-40%. Решта площі берегів залишається під трав'янистою рослинністю.

Лісистість водозбірних басейнів повинна скласти біля 11,7%, з них 8,5% площі водозбору відводять під насадження на землях гідрографічного фонду в межах водоохоронної зони, у тому числі під насадженнями на ярах, середньо- і сильнозмитих балкових схилах – 6,0%, на корінних берегах долин малих річок – 1,5%, на прируслових, перезволожених і піщаних ділянках заплавних земель – 1,0%.

Створення насаджень у верхів'ї річки. Після розчищення і облаштування місць формування тимчасових і постійних водотоків, а також ключів і джерел в місцях виходу на денну поверхню їх огороджують живоплотом. Невеликі джерела та виходи пластових джерел біля підніжжя корінних берегів у смузі шириною до 10 м зміцнюють кілками з верби або тополі, розміщуючи їх у шаховому порядку через 1,5 м.

На рівнинному рельєфі з перезволоженими ділянками гирла балок і з пухкими корінними берегами чагарники висаджують без підготовки посадочних місць під меч Колесова або під кілок (посадка живцями). На добре дренованих площах рівнин при створенні прйджерельних насаджень грунт обробляють за системою чорного або раннього пара. Для попередження руслових розмивів підготовку грунту проводять перпендикулярно руслу або застосовують протиерозійні заходи (залишення трав'яних буферів, поетапне заліснення).

У верхів'ї річки на берегах крутизною до 12° проводять наорне, а на більш крутих 12-30° – виїмково-насипне терасування. На донних ділянках грунт під посадку готують площадками або смугами перпендикулярно руслу водотоку.

Насадження у верхів'ї річки поєднують з лукомеліоративними заходами, гідротехнічними спорудами у вигляді розпилювачів стоку, дамб-перемичок, каскадів водозатримуючих і водовідвідних валів. У них забороняється влаштовувати водопої, скотопрогони та випасання худоби.

Способи закріплення і заліснення руслових берегів. Вибирають з урахуванням типу (стійкі, розмивні в нижній частині, розмивні по всьому профілю, намивні) і стану прилеглої до них заплави. На розмивних по всьому профілю застосовують підстилкове закріплення. По виположеному відкосу через 50-60 см розкладають прути верб, очеренковані частини яких закріплюють в рідкий грунт нижче меженного (літнього) рівня води. Прути присипають грунтом і вкривають гілками листяних порід шаром 20-30 см. Гілки закріплюють сітчасто-дротяним або іншим кріпленням, при більшій швидкості води нижню частину його зміцнюють кам'яним накиданням. При зміцненні таких берегів враховують особливості руслоутворюючих процесів. Закріплення увігнутих берегів неприпустимо з одночасним залісненням опуклих протилежних, розташованих вище за течією. Це сприяє активізації підмиву ввігнутих берегів. Сильно зруйновані ділянки їх, вершини вигинів і відрізки крутих поворотів річки, а

також прямі, слабоввігнуті і слабовипуклі береги, обривисті в нижній частині, закріплюють найпростішими берегоукріплювальними спорудами в комплексі з лісомеліоративними. На пухких грунтах зверху вниз по схилу через 1,5-2 м готують канавки глибиною 0,5 м, по дну яких через 0,4-0,5 м вбивають свіжі вербові кілки довжиною 1- 1,2 м і завтовшки 3-5 см. Верхній кінець їх залишають на одному рівні з поверхнею укосу. По кілкам заплітають вербові прути, залишаючи верхівки над тином. Канавки засипають землею й ущільнюють. Для тинів використовують чагарникові верби, які добре переносять тривале затоплення (пурпурна, російська, сіра, мигдальна). На менш розмивних щільних суглинистих ґрунтах в канавки глибиною 0,1-0,2 м укладають свіжозрубані прутики верби товщиною до 8-10 см і довжиною 3-5 м, притискаючи до дна рогатками, і присипають землею. Вершини прутиків залишають відкритими.

На стійких руслових берегах (в чагарниковому поясі) посадочні місця у вигляді площадок, ямок і шурфів готують на мікропониженнях зі слабким трав'янистим покривом. На руслових берегах, які розмиваються внизу, готують ямки і шурфи у верхній частині берега, поєднуючи її з закріпленням розмивів тинами і настилами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології створення захисних лісових насаджень“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень
  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін