По-друге, виникають досить обгрунтовані сумніви відносно коректності методики визначення еродованості грунтів, яка покладена в основу відповідної офіційної інформації. Можна вважати, що однією з першочергових задач моніторингу земельних ресурсів є визначення дійсного їх стану щодо еродованості.
Достовірним показником, який дає кількісне уявлення про співвідношення фактичних і потенційних ерозійних втрат, що обумовлені природними факторами, є коефіцієнт реалізації ерозійної небезпеки (КРЕН). Градація значень КРЕН має сім класів. На територіях, які віднесені до шостого та сьомого класів, фактичні ерозійні втрати грунту за останні 30 років перевищили потенційні. Це означає, що тут господарська діяльність виступає не тільки причиною ерозії, а є домінуючим її фактором. Значення КРЕН може використовуватися для кількісної оцінки системи землеробства. В районах, де ця величина перевищує 1, необхідна докорінна зміна систем землеробства і взагалі землекористування. Найбільш загрозливий стан склався в Донбасі і в 100-300 кілометровій смузі, що розташована на межі Лісостепу зі Степом.
Для непрямої оцінки стану земельних ресурсів стосовно водно- ерозійних процесів фахівцям для розрахунків необхідна інформація про частку ріллі на ухилах 0-2° (%), еродованість ріллі на ухилах 0-2° (%), середньозважену довжину схилу (м) та сільськогосподарську освоєність території (%).
Таким чином, є підстави для формування узагальнюючого висновку про стан земельних ресурсів щодо водно-ерозійних процесів відповідно до обраних критеріїв і нормативів. Треба розрізняти поняття фактичного проявлення еродованості (еродування грунтів) та поняття небезпеки ерозії.
Перше поняття використовується для виявлення регіонів, які перебувають у кризовому, стані і де необхідно терміново впроваджувати відповідні "реанімаційні" заходи щодо врятування Грунтів і ландшафтів в цілому, Це, насамперед – регіони Донбасу, Малого Лісостепу, досить істотна смуга, яка розташована близько межі Лісостепової і Степової зон. В цих районах має місце значне зниження родючості грунтового покриву і високі середньорічні ерозійні втрати грунту. Тут треба радикально змінювати систему землеробства шляхом його максимальної екологізації.
Друге поняття (кількісна оцінка ерозійної небезпеки), як вже відмічалось, – база для формування протиерозійної стратегії заходів і відповідної інвестиційної політики. Чим вище небезпека, тим більш надійним повинен бути протиерозійний захист. Перш за все, заходів постійної дії і відповідних капітальних витрат потребують землі Вінницької, Тернопільської, Хмельницької областей. Причому протиерозійний захист в регіонах, де має місце катастрофічна небезпека ерозії, повинен бути розрахований на захист грунтів від змиву 10%-вої забезпеченості. Слід підкреслити, що особливо тут (як і на всій орній землі) вкрай необхідне створення мережі моніторингових спостережень за ерозійними процесами та їх факторами.
Роберт Хортон вважає, що процес водної ерозії можна розділити на три групи елементарних процесів:
1) зміщення або відрив матеріалу і переведення його у рухливий
стан;
• 2) транспортування матеріалу в рідинному потоці;
• 3) відкладення перенесеного матеріалу.
Кожен з елементарних процесів відрізняється факторами, які мають сильну динамічність у часі і варіабельність у просторі, чим визначаються більш ніж скромні успіхи в математичному моделюванні ерозії ґрунтів. Г.І. Швебс слушно відмічає, що водна ерозія ґрунтів є складним процесом взаємодії водних потоків і грунту, який визначається характером стоку, його транспортуючими можливостями, що пов'язане з водністю, морфологічними умовами поверхні і властивостями підґрунтя.
Інтенсивні дослідження ерозії американськими науковцями дозволили їм окреслити загальну схему ерозійного процесу. Руйнування ґрунту водою починається, головним чином, завдяки процесам удару краплі і надходження матеріалу в струмки поверхневого стоку. Струмкові ґрунтові втрати у точці схилу можна описати системою балансу між кількістю відірваних часток ґрунту і каламутністю потоку, яка лімітується здатністю потоку транспортувати дрібнозем.
Роботи цілої низки вчених колишнього СРСР внесли значний вклад у розкриття механізму ерозійних процесів. До них слід віднести таких грандів науки, як В.Б. Гуссак, Ц.Є. Мірцхулава, М.С. Кузнецов, ГЛ. Швебс, Х.Л. Холуп'як, М.Н. Заславський, МЛ. Маккавеев, Т.О. Ларіонов, Г.В. Байраков, В.П. Герасименко. Але, починаючи з кінця 80-х років XX століття, у справі вивчення механізму ерозії почали домінувати американські науковці, які опрацювали концепцію розподілу на струмкові і міжструмкові ерозійні області, що є конструктивним, хоча і дещо сумнівним, підходом до математичного моделювання ерозії. В оригінальному описі області схилу диференціюються на зони з домінуючим площинним мілким потоком і відповідно прямого впливу дощових крапель та зони з маленьких "каналів", де концентруються потоки, які мають назву струмків. Такий підхід надає істотні переваги для моделювання, дослідження процесів ерозії і математичної обробки. Але він базується на точному визначенні розподілу домінуючих процесів. Насправді ж вони перекриваються. Глибина потоку може більш вірно описана через показники частотного розподілу глибини потоку. При цьому процес має тенденцію до формування струмкових або міжструмкових зон в залежності від глибини потоку. Але не дивлячись на це, вихідна концепція струмкових-міжструмкових зон, які є джерелом седиментів, на сьогодні є базовою у сучасних дослідженнях ерозії і опрацюванні моделей імітації ерозійних процесів. Струмочки розглядаються як основні елементи інфраструктури транспортування седиментів вздовж схилу. Глибина потоку в струмках вважається відносно великою (порядку сантиметрів) у порівнянні з глибиною широких площинних потоків (порядку міліметрів). Руйнування грунту в струмках здійснюється, головним чином, за рахунок розмиву, тоді як основний механізм руйнування у міжструмковій області обумовлений енергією крапель дощу. Міжструмкові області розглядаються як головний постачальник седиментів в струмкові області.
Для випадку незмінних умов з використанням струмкової- міжструмкової концепції ерозії рівняння формування седиментів може мати такий вигляд:
(4.1)
де:
G – кількість седиментів на одиницю потоку, кг/м2;
– величина струмкової ерозії на одиницю площі струмкової мережі, кг/м ,
– надходження седиментів з міжструмкової області в струмок (як і для струмкової ерозії, на одиницю площі струмкової області), кг/м2.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ“ на сторінці 4. Приємного читання.
