Розділ «Іґраїнин план»

— Та де! — вигукнула Іґраїна й заходилася скидати свій чудовий обладунок. — Це для мене — суща дрібниця. Справді, татусю.

— Вона не повернеться! — заголосили книжки на полицях. — А нам доведеться чарувати з Альбертом, аж поки в нас пересохне клей і ми порозпадаємося!

Але Іґраїни вже не було в кімнаті. Вона так прудко мчала сходами з вежі вниз, що наздогнати її не міг навіть Альберт, а батько й мати на отих своїх коротеньких свинячих ніжках — і поготів. Лише Сізіф ще біг за нею. Коли Іґраїна причинила за собою двері своєї кімнати, кіт невдоволено згорнувся клубочком на ліжку й мовчки спостерігав, як вона дістає з шафи сукенку. Іґраїна хутко пірнула в неї і обернулася на дівчинку, яку тепер нізащо не впізнав би ні Ґільґалад, ані його Шпичастий лицар.