Розділ 7 Сутичка

— Я перемовилася з вашою розрадницею.

«А може, й не відповість», — кисло подумала Мелані.

— Що? — вигукнула я, приголомшена.

— Мені здається, що у вас наразі значно серйозніші проблеми, ніж блокований доступ до потрібної інформації. Ви не хочете спробувати іншого, поступливішого носія? Розрадниця пропонувала вам саме це, правда ж?

— Кеті вам цього не казала!

Шукачка була задоволена.

— А їй і не довелося нічого казати. Я читаю з людських облич, як із книги, і знаю, коли мої питання влучають у ціль.

— Як ви смієте? Стосунки між душею та її розрадником…

— Є недоторканними. Так, я вивчала теорію. Але допустимі засоби розслідування у вашому разі, здається, не працюють. Мушу бути винахідливою.

— Гадаєте, я щось від вас приховую? — від гніву я втратила самовладання і не змогла приховати відразу в голосі.— А розрадниці в усьому зізналася?

Моє роздратування анітрохи її не збентежило. Мабуть, її дивна особистість не в мене першої викликала таку бурхливу реакцію.

— Ні. Думаю, ви справді кажете мені все, що знаєте… Але мені здається, ви недостатньо стараєтеся. Я вже таке бачила. Ви починаєте симпатизувати своїй носительці, дозволяєте її спогадам підсвідомо скеровувати ваші бажання. Проте на цьому етапі вже, мабуть, запізно. Гадаю, вам ліпше перевтілитися, а що ж до неї, то, може, комусь іншому пощастить більше.

— Ха! — вигукнула я. — Мелані з’їсть його живцем!

Обличчя шукачки вмить закрижаніло.

Отже, вона геть нічого не знає, хай би там що, на її думку, вона витягнула з Кеті. Вона гадала, що Мелані впливає на мене зі спогадів, із підсвідомості.

— Дуже цікаво, що ви говорите про неї, як про живу.

Я пропустила її слова повз вуха — вона не має помітити, як я схибила.

— Якщо ви гадаєте, що комусь більше пощастить із таємницями Мелані, ви вельми помиляєтеся.

— Є лише один спосіб дізнатися.

— У вас є хтось на оці? — запитала я холодним як лід голосом.