Розділ 59 Спогади

Іян почав піднімати моє підборіддя, поки не змусив мене зазирнути йому в очі, і я ще дужче зарум’янилася.

— Отже, ти залишишся.

Він поцілував мене — просто на очах у всіх, але я швидко забула, що тут повно люду. Все відбулося легко і правильно: жодного роздвоєння, чи збентеження, чи спротиву, тільки Іян і я; розжарена магма розтеклась по новому тілу, зварюючи нову, цілісну особу.

— Я залишуся, — погодилась я.

Отак почалося моє десяте життя.