Розділ 52 Вилучення

Я забрала контейнер із рук Джареда й притисла його до грудей, повільно повертаючи, поки він не став вертикально. Ззовні контейнер був кімнатної температури. Я тулила його до грудей, як мати тулить дитину.

Док уже сипав «Розгладження» на ледь помітний шрам на шиї незнайомки. З нас вийшла непогана команда: я потурбувалася про душу, Док — про тіло. Ми подбали про всіх.

Док подивився на мене повними радості й подиву очима.

— Чудово, — прошепотів він. — Це було просто неймовірно.

— Гарна робота, — прошепотіла я у відповідь.

— Як гадаєш, коли вона прокинеться? — запитав Док.

— Усе залежить від того, скільки хлороформу вона вдихнула.

— Небагато.

— Що ж, подивимося, чи вона тут. Доведеться заждати…

Джаред обережно підняв незнайомку, перевернув і переніс на сусіднє ліжко. Його ніжність не розчулила мене. Вона призначалася не мені, а людині, Мелані…

Док поміряв дівчині пульс, зазирнув під повіки, посвітив ліхтариком в очі й перевірив реакцію на світло. Срібне світло не відбилося від зіниць, не осліпило Дока. Вони з Джаредом обмінялися довгими поглядами.

— Вона справді це зробила, — мовив Джаред тихо.

— Так, — погодився Док.

Я й не помітила, як поряд з’явився Джеб.

— Вправно, дитинко, — пробурмотів він.

Я знизала плечима.

— Почуття суперечливі?

Я не відповіла.

— Еге ж. І в мене, люба. І в мене.

Позаду мене Аарон із Брандтом збуджено перемовлялися — відповідали одне одному на питання швидше, ніж воно прозвучить, мов читали думки.