— Побачимо, чи можна звідси під’їхали до службового входу. Швидше за все, контейнери зберігаються там.
Джаред їхав дуже повільно. Навколо було чимало душ, вони заходили в цілильню й виходили з неї. Деякі були одягнені в однострої — цілителі. Але ніхто не звернув на нас уваги.
Дорога йшла вздовж тротуару, а тоді звертала на північ попри цілильний комплекс.
— Дивись. Вантажівки. Нам сюди.
Між невисокими будівлями та службовим гаражем розташувався склад, де розвантажували вантажівки з медичним приладдям і ліками. Я уважно оглянула складені в стоси ящики — всі підписані.
— Не зупиняйся. На зворотному шляху прихопимо кілька з собою. Бачиш — «Зцілення»… «Від гарячки»… — «Спокій»? Цікаво, а це що таке?
Все підписано й без нагляду — це мені сподобалося. Коли я зникну, моя родина сама зможе про себе подбати. «Коли я зникну»… здавалося, ця фраза повсюди мене переслідувала.
Ми обігнули невисоку будівлю. Джаред трохи додав газу й сторожко дивився вперед — там були душі: четверо робітників складали коробки у вантажівку. Мою увагу привернуло те, як обережно вони рухаються. Маленькі коробки вони не кидали, а навпаки, обережно ставили на бетонну сходинку, яка сягала їм до пояса.
Не треба було й етикетки, але саме тоді один із вантажників обернув коробку написом до нас.
— Ось те місце, яке нам потрібне. Зараз розвантажуються повні контейнери. А порожні повинні бути десь поблизу…. Ага! Ось тут, з іншого боку. Отой ангар заповнений наполовину. А зачинені, я певна, повнісінькі.
Так само повільно Джаред повернув за ріг і заїхав з іншого боку.
А тоді тихо пирхнув.
— Що сталося? — запитала я.
— Все ясно. Бачиш? — він кивнув на вивіску на будівлі.
То було пологове крило.
— А, — мовила я. — Тепер ти завжди знатимеш, де шукати, еге ж?
Він глипнув на мене і знову зосередився на дорозі.
— Доведеться трохи почекати. Здається, вантажники вже закінчують.
Джаред зробив іще одне коло навколо цілильні, а тоді припаркувався подалі від світла.
Він заглушив мотор і відкинувся на спинку, а тоді потягнувся до мене й узяв за руку. Я знала, що зараз він почне розпитувати мене, й спробувала приготуватися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 51 Приготування“ на сторінці 6. Приємного читання.