Розділ 51 Приготування

Його очі наполегливо шукали зустрічі з моїми.

— Я бачив твою шукачку, — мовив він, спостерігаючи за моєю реакцією. — Вона… енергійна.

Я кивнула.

— І шумна.

Він усміхнувся й закотив очі.

— Здається, їй не до душі запропоновані апартаменти.

— Могло бути й гірше, — пробуркотіла я. Як я не опиралася, ревнощі таки просочилися в голос.

— Правда, — погодився він.

— Чому всі такі добрі до неї? — прошепотіла я. — Вона ж убила Веза.

— Ну… ти сама в усьому винна.

Я витріщилася на Джареда і з подивом зауважила, що кутики його вуст поповзли вгору: він дражнився.

— Я?

— Їм не хотілося бути чудовиськами, — його усмішка стала нерішучою. — Вони намагалися загладити свою провину, тільки трохи запізнилися — й обрали не ту душу. Я й не підозрював, що це… ранить твої почуття. Навпаки, я думав, що тобі сподобається.

— Мені сподобалося, — я таки не хотіла, щоб люди когось ображали. — Слід частіше виявляти доброту. Просто… — я глибоко вдихнула. — Я рада, що тепер знаю причину.

Людська доброта призначалася мені, а не їй. Із плечей немов тягар звалився.

— Не дуже приємно усвідомлювати, що ти вартий носити ім’я чудовиська. Краще бути добрим, аніж постійно мучитися через докори сумління й відчуття провини, — Джаред знову всміхнувся й позіхнув. Від цього я також позіхнула.

— Довга була нічка, — мовив він. — І судячи з усього, наступна буде ще довшою. Слід поспати.

Я неймовірно зраділа такому повороту подій, адже в Джареда, мабуть, було чимало запитань. Гадаю, він сам багато про що здогадався. В будь-якому разі я не хотіла це обговорювати.

Я випросталася на гладенькому піску біля джипа. На мій подив Джаред умостився поруч, зовсім поруч — притиснувся до моєї спини, повторюючи вигини мого тіла.

— Ось так… — сказав він і торкнувся пальцями мого обличчя. Підняв мою голову з землі й поклав під неї руку — як подушку. Його друга рука обняла мою талію.