Розділ 16 Повноваження

Обережно, не спускаючи очей із чоловіків, Джеб похитав головою.

— Це не голосування має вирішувати. Тут мій дім.

— Тоді хто? — закричав Кайл.

Джеб відповів поглядом: він перевів його на Джареда, а потім знову на Кайла.

— Це Джаредове рішення.

Усі, в тому числі я, поглянули на Джареда.

Останній, приголомшений не менше за решту, витріщився на Джеба. Гучно скреготнувши зубами, він кинув на мене погляд, сповнений щирої ненависті.

— Джаредове? — вигукнув Кайл, повертаючи голову до Джеба. — Це ж безглуздо! — він ледве себе контролював, замалим не бризкав слиною від люті.— Та в цьому питанні він же найупередженіший! Як?!. Як він може міркувати раціонально?

— Джебе, я не… — пробурмотів Джаред.

— Вона на твоїй совісті, Джареде, — безапеляційно сказав Джеб. — Звісно, я тобі допомагатиму, коли треба: раптом іще раз отаке станеться або знадобиться змінити тебе на варті… Але рішення ти маєш прийняти сам… — І коли Кайл знову спробував протестувати, Джеб підніс руку. — Кайле, уяви: хтось ходив на вилазку і привів твою Джоді; як би ти поставився до того, що я або Док, або навіть загальне голосування, вирішували, як із нею вчинити?

— Джоді мертва, — розбризкуючи з губи кров, просичав Кайл і метнув у мене такий точно лютий погляд, який я щойно отримала від Джареда.

— Ну, якби її тіло приблукало сюди, все одно вирішував би ти. Чи тобі б хотілося, аби все було інакше?

— Більшість…

— Мій дім, мої правила, — різко обірвав його Джеб. — Обговоренню це не підлягає. Більше жодних голосувань. Жодних замахів на вбивство. Віднині буде саме так. І ви троє передайте це решті. Нове правило.

— Нове правило? — невдоволено пробурчав Іян.

Джеб проігнорував його.

— Якщо колись таке трапиться знову, то рішення приймає той, хто найміцніше пов’язаний із тілом, — Джеб навів дуло рушниці на Кайла, а потім різко тицьнув ним убік, на вихід. — Забирайтеся геть. І щоб більше я вас тут не бачив. Скажіть усім, що цей коридор закритий. Нікому, крім Джареда, тут немає чого робити. І якщо хтось, окрім нього, трапиться тут мені на очі, то довго я не розпитуватиму. Зрозуміло? Ходімо. Вже, — і знову націлив рушницю на Кайла.

Я була вражена з того, як ці троє катів негайно позадкували, навіть не скорчивши мені чи Джебові прощальної гримаси.

Дуже хотілося вірити, що зброя у Джебових руках — це всього-на-всього блеф.

Відколи я вперше побачила Джеба, від нього завжди віяло доброзичливістю. Він жодного разу не вдарив мене у пориві люті й навіть ніколи не кинув на мене ворожого погляду. Тільки двоє людей не бажали мені зла, і він був одним із них. А зараз Джаред хоч і побився, щоб зберегти мені життя, але було ясно, що він вагається. Я відчувала: він щомиті може змінити рішення. З виразу його обличчя було ясно, що він підсвідомо хоче з усім покінчити — особливо тепер, коли Джеб поклав рішення на його плечі… Поки я так міркувала, Джаред похмуро за мною спостерігав — відраза читалася в кожній рисі його обличчя.