Розділ 19

— Хто я? — запитав він.

Я поборов спокусу заради Слона.

— Господар.

— Не забувай про це й не намагайся втекти. У нас по всій країні нейронні ретранслятори. Якщо я ввімкну це надовго, твої нерви припинять працювати. Назавжди. Зрозумів?

— Зрозумів, господарю.

— Віддавай сюди все, що маєш.

Я віддав. Гроші, документи, монети, ключі, годинник, свої роботи. Він обшукав мене та, здавалося, залишився задоволений.

— А тепер ворушися!

Тропічний світанок настав швидко. Не оглядаючись, ми квапились за нашим новим господарем. Слону було складно йти, тож я підтримував його. Тарс Тукас підвів нас до пошарпаного дерев’яного воза неподалік. Ми вмостилися на ньому. Сиділи на дощаних сидіннях і спостерігали, як із вантажного люка космічного корабля спускають якісь ящики.

— Вправно ти гепнув капітана, — сказав я. — Очевидно, ти знаєш про цю планету щось, чого не знаю я. Як її називають?

— Спіовенте, — виплюнув Слон, немов найбруднішу лайку. — Камінь на шиї Ліги. Капітан продав нас у рабство. До того ж він контрабандист. Торгівлю з цим смердючим світом повністю заборонено. Особливо торгівлю зброєю, яка, я впевнений, у всіх оцих ящиках. Спіовенте!

У його повідомленні не знайшлося нічого нового. Тут кепсько, це я знав і з власного досвіду.

— Розкажи трохи детальніше.

— Я втягнув тебе в це, Джиме. Моя провина, що ми тут опинилися. Проте капітан Гарс заплатить. Навіть якщо нам не вдасться втекти звідси, ми помстимося йому. Якось ми поінформуємо Лігу про його злочини…

Оце «якось» засмутило Слона ще більше, і він сидів, безнадійно звісивши голову на руки. Я мовчав, чекаючи, що він от-от заговорить, як у давні добрі часи. Нарешті він випростався, і в мінливому світлі я побачив жадання помсти в його очах.

— Nil carborundum, Джиме. Не дозволяй негідникам зламати тебе. Ми потрапили якраз за адресою, щоб засвоїти цей урок. Спіовенте вперше вийшла на контакт з Лігою десять років тому. Планета перебувала в ізоляції від часу Катастрофи, і впродовж тисяч років тут ставало дедалі гірше. Це місце, де злочинці виявляють себе не з кращого боку, бо вони саме перебувають при владі. Божевільня, яку захопили навіжені. Тут верховенство анархії, а не закону. Ні, не так, на Спіовенте анархія виглядає, як пікнік бойскаутів. Я докладно вивчав систему управління цієї планети, коли розробляв власну філософію. Тут вийшло на поверхню все найгірше в людині, все, що домінувало у стародавні часи. Це неприйнятно з будь-якого боку. Втім, Ліга не може вдіяти нічого, крім безпосереднього вторгнення. Але вторгнення суперечить принципам Ліги. Сила Ліги тут обертається її слабкістю. Жодна планета чи планети не можуть атакувати іншу планету. А якщо все-таки атакують, то підлягають нещадному знищенню: війну сьогодні визнано поза законом. Ліга спроможна лише допомагати нещодавно відкритим планетам порадами і якимись речами. Ходять чутки, що тут є організація Ліги під прикриттям, яка працює на підрив цього суспільства зсередини. Проте, звичайно, Ліга ніколи цього не визнає публічно. Тож у нас проблеми, великі проблеми. Спіовенте — це криве дзеркало цивілізованого світу. Тут немає законів — винятково сила. Банди злочинців, яких очолюють Капо, як отой чоловік із мечем у дивакуватому костюмі, Капо Доссія, один із них. Кожен Капо контролює територію, яку може втримати. Його прислужники живуть із грабунку місцевих селян або з воєнної здобичі. На найнижчому щаблі цієї кримінальної соціальної драбини перебувають раби, тобто ми.

Слон вказав на наші кайдани, що викликали больовий шок, і засмучено стих. Я теж мовчав.

— А якщо поглянути на це з іншого боку? — зронив я, щоб розігнати відчай, який уже огортав нас.

— З якого іншого боку?

Я й сам не знав, але пристрасно правив далі: