Розділ 18

Що ж, до задоволень, очевидно, ще далеченько. Матрац піді мною був настільки тонкий, що нещасна спина відчула всі приємності перепаду сили тяжіння. Потім ми кілька разів входили в невагомість і виходили з неї — доки на кораблі не відрегулювали штучну силу тяжіння. Чи майже відрегулювали. Здавалося, їхня сила тяжіння працювала трохи з перебоями. Мій шлунок відреагував відповідно. Я без кінця гикав, тож протягом наступних днів не дуже сумував за їжею. Принаймні ми мали воду з крана, яку доводилося пити попри її залізний присмак. Ми далі давали хабарі офіцеру. Я більшість часу проводив у ліжку та, щоб відволіктися від незручностей подорожі, сконцентрувався на уроках есперанто. За два дні силу тяжіння зрештою відрегулювали, і мій апетит повернувся. Я вже не міг дочекатися, коли нас знайдуть. Іще трохи хабарів — і нарешті їжа.

— Нелегали! — дуже натурально схопився за серце наш знайомий офіцер. Уся ця вистава призначалася для дівчини з екіпажу, яка його супроводжувала. — Це жахливо! Ви двоє, вставайте і йдіть за мною! Капітан Гарс має про це знати!

Дуже переконливо, псувало загальне враження лише те, що актор хоч і скрушно зітхав, але, щойно дівчина відвернулася, похапцем ухопив гроші. Сама глядачка відверто нудьгувала й, очевидно, мала якусь частку з цієї хабарної справи. Ми вийшли в коридор, піднялися на три металеві сходові майданчики вище до капітанського містка. Наша поява шокувала капітана. Очевидно, він один на кораблі ще не знав про нас.

— Чорт забирай, звідки вони взялися?

— У порожній каюті на палубі С.

— Ти мусив перевірити всі каюти.

— Я перевіряв, капітане, за годину до відбуття. Записи про це є в журналі. Потім я перебував на містку з вами. Вони, мабуть, потрапили на борт після перевірки.

— Кому ви давали хабарі? — запитав капітан Гарс, буравлячи нас досвідченим оком старого космічного вовка.

— Нікому, капітане, — щиросердно відповів Слон. — Я знаю ці старі космічні кораблі як свої п’ять пальців. Ми непомітно прослизнули повз охоронця біля трапу й просто заховалися в каюті. Це все.

— Я не вірю жодному слову. Кажіть, кому давали хабарі, бо я вас по стіні розмажу.

— Шановний капітане, ваші чесні космонавти не беруть хабарів, — правив своє Слон, незважаючи на іронічну посмішку капітана. — Я можу довести це, адже всі мої статки зосталися неторканими в кишені.

— Вийдіть геть, — наказав капітан присутнім у кімнаті контролю. — Я побуду на вахті. Мені треба розпитати цих двох докладніше.

Під його суворим поглядом офіцер і члени команди з кам’яними обличчями вийшли. Коли ми залишилися самі, капітан зачинив двері та розвернувся до нас.

— Давайте, що там у вас, — наказав він.

Слон передав йому велетенську пачку грошей, капітан погортав її та похитав головою:

— Цього не досить.

— Звичайно, — погодився Слон. — Це ж аванс. Решта після висадки на якійсь приємній планеті з недбалими прикордонниками.

— Іч, чого вам! У мене немає бажання нажити проблем із владою за транспортування нелегалів. Набагато простіше забрати гроші й здати вас куди треба. Я так і зроблю.

Такі погрози Слона не особливо налякали. Він похитав головою:

— Це неможливо. Остаточний розрахунок за чеком на двісті тисяч банку «Міжгалактичний кредит». Цей чек недійсний, допоки я не підтверджу його своїм другим підписом. Ти можеш різати мене на шматки, але я не підпишу його, поки не стоятиму на твердій землі.