Гроші перейшли з рук до рук, і після недовгої розмови за першою пачкою Слон дав другу. Задовольнивши свою жадібність, службовець провів нас до службового фургона, і ми залізли досередини. Двері зачинилися — навколо запанувала темрява.
Яка пригода! Невидимі транспортні засоби минали нас, долинали дивний стукіт і шипіння, немов поряд проповзала гігантська змія. Незабаром ми спинилися, і наш провідник розчахнув задні дверцята фургона. Я вистрибнув першим і опинився за кілька кроків від трапу до чогось, що могло бути лише однією-єдиною річчю — побитим корпусом космічного корабля. Біля трапу стояв охоронець і дивився просто на мене.
От і кінець нашій пригоді! Шкода! Вона ж іще навіть не почалася. Що мені робити? Утікати? Але я не міг покинути Слона. Тим часом, поки я стояв, прораховуючи можливі варіанти, мій напарник рушив уперед і наблизився до охоронця…
…І передав йому пачку банкнот. Охоронець іще рахував прибутки, а ми вже поспішали за провідником угору по трапу, намагаючись не розгубити дорогою речі.
— Eniru, rapide! — наказав космонавт, відчиняючи двері до каюти.
Ми ступили в темряву. Двері за нами зачинилися.
— Нарешті, — зітхнув із полегшенням Слон, обмацуючи стіну в пошуках вимикача.
Спалахнуло світло. Ми — посеред малесенької каюти. У ній лише два ліжка та ще менша, досить обшарпана ванна.
— Дім, милий дім, — проспівав Слон, задоволено всміхаючись і оглядаючись. — Ми залишимося тут на два дні. Порозкладаймо наші манатки подалі з очей, бо капітан погрожуватиме повернути нас на Біт О’Хевен і сума хабаря зросте у кілька разів. Я впевнений, що ми можемо цього уникнути.
— Я щось не зовсім розумію. Хіба ти вже не дав хабара?
— Тільки перші внески. Ніхто ніколи не ділиться хабарами — перше правило цього делікатного мистецтва. Космонавту ми заплатили за те, що він провів нас на борт тоді, коли на чатах стояв милий хлопець, який згодився взяти свою частку. Забудьмо про це. Про нашу присутність на кораблі невідомо офіцерам і найважливіше — капітанові, якому доведеться заплатити найбільше. От побачиш.
— Я починаю розуміти. Хабарництво — справді точна наука.
— Авжеж.
— Добре, що ти говориш їхньою мовою та можеш із ними домовитися.
Слон здивовано звів брови й підсунувся ближче.
— Ти що, не розумів нас? — запитав він.
— Я не вивчав іноземні мови в школі.
— Іноземні! — Він здавався шокованим. — З якого ж ти свинобразячого села?! Це не іноземна мова, мій любий хлопчику. Це міжгалактична мова есперанто, яку всі цивілізовані люди вивчають змалечку та послуговуються нею, як рідною. Твоя освіта на диво неповна. Втім, це легко виправити. До нашого наступного приземлення ти розмовлятимеш есперанто, як рідною мовою. Для початку: всі дієслова теперішнього часу незалежно від особи мають закінчення -as. Простіше не буває.
Слон замовк, бо хтось торкав двері каюти. Він приклав палець до вуст і вказав на прилеглу ванну кімнату. Я метнувся туди й увімкнув там світло. Слон квапливо приєднався до мене, ставши поруч. Я вимкнув світло, а він зачинив двері до ванної якраз тоді, коли відчинили двері з коридору.
Було чутно, як хтось, насвистуючи, ходить кімнатою. Звичайна перевірка, нічого не виявлено, зараз непроханий гість піде геть. Але двері ванної розчахнулися і яскраве світло залило кімнату. Перед офіцером із золотавими погонами постала дивна картина: Слон у малесенькому душі та я на унітазі. Він неприємно посміхнувся:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Народження Сталевого Щура » автора Гаррі Гаррісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17“ на сторінці 4. Приємного читання.