Розділ двадцять сьомий

Таж вона була вже мертва, — збагнув Девід. Він завмер на місці, втупився у вікно незрячими очима.

Але чому Ділон не знайшов її тіла?

Девід обливався потом. Ділон і вбивця розійшлися просто чудом, у лічені хвилини. Ділон — саме та людина, яка могла б допомогти поліції...

Таж Ділон виїхав із країни, — раптом пригадав він.

Серце в нього впало. Ділон — його найкращий друг. Його могли б убити разом із Свою. Бо полюють на мене?

Девід розкрив рюкзак, кинув на ліжко, зібгав сорочку, яку надягав учора, і запхав її всередину. Раптом мерехтіння на телеекрані привернуло його увагу, він схопив пульт і ввімкнув звук.

— Тут, в Арізоні, вітер змінив напрямок, — сповіщала довговолоса репортерка. — Уже вигоріли сотні тисяч акрів, і пожежі розповсюджуються в напрямку Флаґстаффа, оминаючи контрпожежі, якими планувалося їх загасити. Нанівець зводяться всі колосальні зусилля вогнеборців, котрі безперервно, протягом тридцяти шести годин намагаються подолати пожежі. Служба шерифа попереджає, щоб мешканці приготувалися до невідкладної евакуації в разі потреби. З вами була Діна Ландау, наживо з Флаґстаффа.

Відчай охопив Девіда. Адже Мередіт кричала щось там про лісові пожежі, а він пропустив повз вуха.

Гатчеві доведеться вивозити їх звідти, і Девід добре розумів, що це означає. Іще багато років тому, коли був їхнім охоронцем, Гатч навчив його, що коефіцієнт небезпеки незмірно зростає при переїзді з місця на місце.

Він раптом відчув нагальну потребу почути знову голос Стейсі. Ще раз — перш ніж завтра вранці відлетить його літак.

Є одна річ, про яку він їй не встиг сказати. Мередіт вихопила телефон раніше, ніж він мав нагоду.

Тільки один раз, до його виїзду з країни, до кінця світу, йому необхідно запевнити Стейсі, що він любить її понад усе.

Йаель пустила воду в душі на повну міць. Думала вона про те, що Девід тепер у розшуку. Отже, його новісінький паспорт нічого не вартий.

Чекаючи, поки вода достатньо прогріється, Йаель присіла на бортик і обмірковувала варіанти дій. Вона знала Аві п'ятнадцять років, і всі ці п'ятнадцять років чула, як він вихваляється своєю безмежною винахідливістю.

Настав час скористатися нею.