Розділ вісімнадцятий

— Буде зроблено. — Джилліс підняв комір. — Уже виїжджаємо.

Дорогою до фургона він коротко ввів напарника в курс справи.

— Чорт забирай, нам пощастило. Маємо ще один шанс. Вони щойно вийшли з «Йоцуби». Знаєш, біля Ріверсайд-парку?

Йаель підсунулась ближче до стола.

— Нас цікавить, що означає цей малюнок.

Ворожка повернула карту до неї і, дивлячись у вічі, сказала:

— Вежа — це карта зі Старших Арканів, яка означає попередження. Це найзловісніша карта в усій колоді.

— У якому сенсі найзловісніша? — запитав Девід. Ворожка перевела погляд на його стривожене обличчя.

— Вона віщує смерть, руйнацію, страх і пожертву. Інакше кажучи, щось має от-от змінитися.

Вона тицьнула пальцем на людей, що падають із вежі.

— Ось, це зображено туї"— болісне падіння, що веде до розкриття великої істини. — Вона відхилилась на спинку стільця, і раптом невідомо звідки їй на коліна вискочив кіт, білий як сніг. Девід навіть не помітив його раніше в кімнаті.

Ворожка погладила кота й сказала:

— Що, Кабукі, прийшов подивитися на гостей?

Девід нетерпляче засовався.

— Ще щось можете сказати?

— Скільки у вас часу? — усміхнувшись, запитала вона. Скинула кота з колін, підвелась і пошаркала до шафи з книжками. Оглянула полиці, витягла грубий том і принесла до стола.

Швидко знайшла потрібну сторінку.

— Ось. — Примружившись і тримаючи книжку близько біля очей, вона почала читати: — «Вежею править войовнича планета Марс», отже, ця карта говорить про війну. «Війна між системами, побудованими на брехні», — співом читала ворожка. — А ще, — вона показала на блискавку, що вдарила у вершину вежі, — сліпучий спалах істини.

Вона відклала книгу й уважно подивилась на них.

— Коли ця карта випадає комусь у ворожінні, я кажу цій людині, щоб сподівалася якогось приголомшливого одкровення. Такого потужного, що може повалити монарха — або зруйнувати традиційну систему вірувань.