Розділ чотирнадцятий

— А про це він щось згадував?

— Це карта Таро, — Йаель забрала карту в нього з рук.

— Справді? — здивувався Девід. — А я думав, ортодоксальним юдеям заборонено займатися хіромантією, спіритизмом — узагалі всім окультним. У коледжі в мене був друг, ортодоксальний юдей, який постійно докучав одній нашій подрузі-юдейці — казав, щоб вона припинила щодня читати гороскоп, бо Тора забороняє ворожіння.

Йаель звела брови.

— Це правда, але ваш друг дещо сплутав. Астрологію ніколи не вважали ворожінням. Варто лишень подивитися на підлоги давніх будинків і синагог, що їх розкопали в Ізраїлі, — особливо тих, що датуються першим-четвертим століттям. Я вже й не пам'ятаю, скільки з них прикрашені вигадливим зображенням колеса зодіаку.

— Серйозно?

— Звичайно. Давні знавці кабали вірили, що все в духовному світі відображено й перенесено в наш фізичний світ, на землю, через цикли зірок і планет. Вони говорили, що зірки й планети — це невіддільна частина великого задуму Божого. Усе, що є на небесах, віддзеркалюється на землі.

Йаель уважно подивилась на карту, яку тримала в руці. З одного боку на ній була намальована яскрава кольорова вежа — могутня багатоярусна фортеця, з якої люди сторчма падали в рів. Чорне небо за нею розтинала блискавка, від якої верхній ярус вежі спалахнув вогнем. З іншого боку були намальовані дві змії, що сплелись у вісімку, а в нижньому лівому кутку — написане число 471.

— Не уявляю, навіщо рабинові Бен Моше була потрібна ця карта, — мовила вона спантеличено. — Я не фахівець із карт Таро, але знаю точно, що вони походять із кабалістичного дерева життя. Зараз я вам покажу.

Мене вже нічого не дивує, — подумав Девід, а Йаель тим часом узяла іншу карту — маленьку ламіновану схему, яку він помітив раніше. Вона показала на молекули, сполучені лініями.

— Ось дерево життя, — сказала. — Центральна ідея кабали.

— Он воно що. А я думав, це якась молекулярна формула, — зізнався Девід.

Вона похитала головою, намагаючись приховати посмішку.

— Звісно ж, дерево це символічне. Кожне з десяти кіл — або сефірот — символізує якусь рису Бога, рису, яку люди можуть наслідувати. Знавці кабали трактують ці кола як віхи на шляху до духовного просвітлення. Ви ж знаєте, Девіде, я теж науковець, а не містик, але я благоговію перед цими концепціями, таємницями та перед красою, котру уособлює дерево.

Девіда вже змагало нетерпіння. Він глянув на карту. Кола й далі скидалися на молекули. І він не розумів, як усе це пов'язано з порятунком Стейсі.

— Добре, але як це стосується Таро? Або гносеїв? — сухо поцікавився він.

— Про гносеїв — не знаю, а от колода карт Таро створена на основі дерева життя. Першим це з'ясував один французький окультист дев'ятнадцятого століття, на ім'я Еліфа Леві. Отже, все виглядає приблизно так, — Йаель прикусила губу, старанно добираючи слова. — Коротше кажучи, сефірот уособлюють усе суще — минуле, теперішнє й майбутнє. Уявіть, Девіде, що кожне з цих кіл — це «посудина», наповнена божественним світлом або енергією. Містики кажуть, що Бог створив світ саме з цих кіл: Він пустив у ці «посудини» таке потужне світло, що вони розбилися на уламки. Уламки розлетілися й рознесли божественне світло по всьому всесвіту, і так утворився наш світ.

— Великий вибух?

Йаель примружилась.

— Не зовсім. Я можу продовжити?