— Шкода, що я нічим не можу допомогти, Девіде. Узагалі-то, мені треба ненадовго виїхати з країни. Якщо в наступні кілька днів я буду тобі потрібний, залиш повідомлення в мене в офісі. Я буду туди часто телефонувати. Але... — Він завагався. — Будь обережний, Девіде. Не подобається мені все це.
Девід скривився.
— А кому подобається?
Закривши телефон, Девід подивився на Йаель. Вона схилилась над записником Бен Моше, і волосся затуляло їй обличчя, як мідна завіса.
— Паспорт зник, Гатч не дзвонить, і я, чорт забирай, не маю жодної уяви, де моя донька. А як ваші справи?
Він умостився на ліжку й затулив очі долонями.
Йаель подивилась на нього.
— Ось як.
Вона показала на телевізор, що працював без звуку. На німому екрані змінювали одна одну картини смерті й розрухи від землетрусу в Туреччині.
— Не тільки в нас був поганий день, — мовила вона.
Зупинившись перед світлофором, Ділон набрав іще один номер.
Кілька днів він думав про Девідів агат. Тепер настав час діяти.
— Ви знаєте точно, що єпископ Елсворттам? — запитав він без жодного вступу. — Бо я вже на півшляху до аеропорту.
Доки він слухав, що каже співрозмовник, на світлофорі загорілося зелене світло, й авто позаду нетерпляче засигналило.
— Чудово. Я прилітаю в Глазго завтра по обіді. З аеропорту поїду просто до вас.
Розділ чотирнадцятий
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга імен» автора Ґреґорі Джилл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ тринадцятий“ на сторінці 2. Приємного читання.