Пол, зауваживши збентеження на Стілґаровому обличчі, пояснив:
— Якщо Імператор визнає мої вимоги, він повідомить про це, піднявши над Арракісом стяг Атрідів. Тоді ми скористаємося другим планом і виступимо лише проти Харконненів. Сардаукари триматимуться віддалік і чекатимуть, доки ми не вирішимо справу між собою.
— У мене нема досвіду в цих міжпланетних штуках, — визнав Стілґар. — Я чув про них, але навряд чи…
— Тобі не потрібен досвід, щоб знати, що вони зроблять, — сказав Ґурні.
— Вони піднімають новий прапор над тим високим кораблем, — сказав вартовий. — Стяг жовтий… із чорним і червоним колами посередині.
— Яка хитра позиція, — мовив Пол. — Стяг ДАПТу.
— На інших кораблях такий самий стяг, — доповів федайкін.
— Не розумію, — мовив Стілґар.
— Надзвичайно хитра позиція, — погодився Ґурні. — Якби він підняв стяг Атрідів, то йому б довелося повністю відповідати за це рішення. Забагато свідків. Він міг би підняти харконненівський стяг — чітка й пряма відповідь. Але ж ні… Він вивішує ганчірку ДАПТу. Він каже тим людям, що нагорі, — Ґурні вказав на космос, — що він на боці прибутку. Він каже, що йому начхати, Атріди тут чи хтось інший.
— Чи швидко буря досягне Оборонної Стіни? — запитав Пол.
Стілґар відвернувся й порадився з одним із федайкінів у западині. А тоді, знову ставши до них обличчям, мовив:
— Дуже скоро, Муад’Дібе. Раніше, ніж ми гадали. Це прапраматір бурі… можливо, навіть потужніша, ніж тобі хотілося б.
— Це моя буря, — мовив Пол і помітив побожний жах на обличчях замовклих федайкінів, які слухали його. — Тож навіть якщо вона струсить цілий світ, то не буде сильнішою, ніж мені хотілося б. Вона вдарить просто по Оборонній Стіні?
— Настільки близько, що різниці не буде, — відказав Стілґар.
З діри, що вела в котловину, вигулькнув посланець і мовив:
— Сардаукари та харконненівські патрулі відступають, Муад’Дібе.
— Гадають, що буря занесе в котловину забагато піску, тому видимість погіршиться, — мовив Стілґар. — Вони думають, що вона також зачепить і нас.
— Накажи нашим стрільцям добре придивитися, перш ніж зменшиться видимість. — Вони мають розбити носа кожному з тих кораблів, щойно буря знищить щити. — Він відступив до краю западини, відгорнув камуфляжну тканину й поглянув на небо. На тлі темряви вже витанцьовували принесені вітром піщані пасма. Пол підправив камуфляж і мовив:
— Починай відряджати наших людей донизу, Стіле.
— Ти не підеш із нами? — запитав Стілґар.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „46“ на сторінці 6. Приємного читання.