TextBook — Послухай мене, — сказав він. — Ти хотіла, щоб Превелебна Матір почула про мої сни: тож слухай замість неї. У мене щойно було видіння. Знаєш чому?
— Ти маєш заспокоїтися, — сказала вона. — Якщо є…
— Прянощі, — закінчив він замість неї. — Вони всюди — у повітрі, землі, їжі. Геріатричні прянощі. Подібні до трунку Правдомовиці. Це отрута!
Вона заклякла.
Пол стишив голос і повторив:
— Отрута. Така тендітна, підступна… незворотна. Вона навіть не вб’є тебе, якщо ти не припинятимеш її вживати. Ми не можемо полишити Арракіс, не забравши частину його із собою.
Жахна близькість його голосу не лишала місця запереченням.
— Ти й прянощі, — сказав Пол. — Прянощі змінюють усіх, хто надуживає ними, але завдяки тобі я можу оприявнити цю зміну власною свідомістю. Я не можу лишити її в підсвідомості, де неспокій міг би зникнути. Я бачу це.
— Поле, ти…
— Я бачу це! — повторив він.
Жінка чула божевілля в синовому голосі, але не знала, як зарадити.
Та він заговорив знову, і цього разу залізний контроль повернувся в його тембр:
— Ми тут у пастці.
«Ми тут у пастці», — подумки погодилася вона.
Джессіка визнала правдивість синових слів. Жоден метод Бене Ґессерит, хитрощі чи трюки не зможуть остаточно звільнити їх від Арракіса: прянощі викликали звикання. Її тіло дізналося про це задовго до того, як усвідомив мозок.
«Тож ми приречені провести життя тут, — подумала вона, — на цій пекельній планеті. Якщо ми зможемо втекти від Харконненів, нам лишиться тільки це місце. А щодо моєї ролі сумнівів нема: племінна кобила, що зберігає важливу генетичну лінію для Плану Бене Ґессерит».
— Я маю розповісти тобі про своє видіння, — сказав Пол (тепер у його голосі клекотіла лють). — Аби впевнитися, що ти сприймеш усе сказане, я спершу повідомлю, що знаю: ти народиш доньку, мою сестру, тут, на Арракісі.
Поклавши руки на підлогу намету, Джессіка притислася спиною до вигнутої тканинної стіни, щоб заглушити напад страху. Вона знала, що вагітність іще ніяк не проявлялася. Тільки навчання Бене-Ґессеритським методам дало змогу їй упізнати перші слабкі ознаки ембріона, якому було заледве кілька тижнів.
— Тільки щоб служити, — прошепотіла Джессіка, чіпляючись за гасло Бене Ґессерит. — Ми існуємо, тільки щоб служити.
— Ми житимемо серед фрименів, — сказав Пол, — де Міссіонарія Протектіва приготувала для нас притулок.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „22“ на сторінці 9. Приємного читання.