— Відпусти мене, — мовив він.
Почувши в голосі сина метал, Джессіка підкорилася.
— Ти не скажеш мені, що трапилося, Поле?
— Чи знала ти, що робиш, коли навчала мене? — запитав він.
«Дитинність зникла з його голосу», — подумала вона й відповіла:
— Я сподівалася на те, про що мріють усі батьки — що ти будеш… кращим, іншим.
— Іншим?
Почувши гіркоту в його голосі, вона мовила:
— Поле, я…
— Ти не хотіла сина! — гукнув він. — Ти хотіла Квізаца Хадераха! Хотіла Бене Ґессерит у чоловічій подобі!
Вона відсахнулася від гіркоти його голосу.
— Але Поле…
— Чи радилася ти коли-небудь із батьком щодо цього?
Вона тихо відповіла, страждаючи від свіжої рани:
— Ким би ти не був, Поле, від батька ти успадкував стільки, скільки й від мене.
— Але ж не в навчанні, — відказав він. — Усе те, що… розбудило… сплячого.
— Сплячого?
— Усе тут, — він торкнувся рукою голови, потім — грудей. — У мені. Стає сильнішим, сильнішим, сильнішим…
— Поле!
Джессіка почула істеричні нотки в голосі сина.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „22“ на сторінці 8. Приємного читання.