Розділ «27»

Коли боти-офіціанти внесли страви, боти безпеки почали дзижчати й літати навколо столу. Тим часом, як водиться, першими їжу скуштували члени Імператорської сім’ї, а потім трапезу розпочав Імператор.

Він майже не дивився, коли страву куштував Тайрус, але я помітила, що він дуже уважно спостерігав, як Вельмишановна Пані Сигна відрізала тонюсінький шматочок соковитої шинки. Він похитав головою, коли Салівар і Дівайні отримали свою порцію страв для дегустації.

— Це буде майже милосердям, якщо вони зможуть перетравити отруту в такому стані, чи не так? — Переконавшись, що жодна зі страв не отруєна, він із задоволенням почав їсти.

— Вульгарне зауваження. Ми всі повинні молитися за їхнє одужання. Десь мають бути кращі медичні боти, чи не так? — Вельмишановна Пані Сигна відкушувала маленькі шматочки, з огидою спостерігаючи за ботами безпеки. — Цей шум просто нестерпний. Вони обов’язково повинні кружляти навколо під час трапези?

Імператор натягнуто посміхнувся.

— Мамо, навряд чи ти можеш звинувачувати мене за надмірну пересторогу. Тиждень тому в мене було три Діаболіки. А зараз залишилось тільки два.

У моїй пам’яті сплив спогад про Енміті, тіло якої пожирала Мантикора. Я стиснула свої столові прибори, борючись зі спокусою перестрибнути через стіл і всадити виделку в око Імператору.

Шум біля дверей врятував мене від цього імпульсу. Боти безпеки підлетіли до входу, а Енгвіш розвернувся до дверей, напруживши всі м’язи.

Досередини зайшов розпашілий Сенатор фон Пасус, сиве волосся якого було скуйовджене, ніби від різкого руху рукою.

Сенатор обережно опустився на коліна й сказав:

— Прийміть мої вибачення, Ваше Високопреподобство, за те, що відриваю Вас від обіду, але в мене термінові новини.

Імператор зітхнув і піднявся, щоб привітати Сенатора. Він простягнув руки, дозволяючи тому прикласти його долоні до обличчя. Потім вони обмінялися кількома словами, які навіть я не змогла розібрати через дзижчання ботів безпеки.

Тим не менше, щоб це не було, слова Сенатора змусили Імператора збліднути.

— Знайдіть ту дівчину. Негайно приведіть її сюди. Цього не можна дозволити, — гаркнув він і повернувся до столу.

Тайрус робив вигляд, що розглядає свої нігті. Але коли наші плечі торкнулися, я відчула, наскільки він напружений. Дівайні та Салівар продовжували пускати слину й байдуже дивитися в тарілки.

Імператор гірко розсміявся.

— Прекрасно. Справді, який цікавий хід подій, — він повернувся до Сигни. — Люмінарці проголосили незалежність. Вони вигнали всіх імперських чиновників зі своєї системи.

Щоки Сигни посіріли.

— Вони не можуть цього зробити.

— І все-таки вони це зробили. Вони вимагають, — вимагають, — повернення дочки Намісника. Невені Сагну.