Розділ «15»

— Гей, припини! — вигукнула Невені і вдарила долонею по силовому полю. Вона завила від болю, коли її рука відскочила від огорожі. — О ні, раптом на арені вона поводитиметься так само? Це катастрофа.

— Принаймні, вона насолодиться останніми хвилинами свого життя, — пожартував Гладдік.

Я усвідомила, що дивлюсь через плече на жінку з розвиненими м’язами, яка щойно зайшла до приміщення із загонами — на Діаболіка, що стежить за мною. Енміті теж озиралася навкруги, впізнаючи знайому обстановку.

У моїх грудях ворухнулась цікавість.

Я вперше дивилася на Енміті і бачила не проблему, не ворога, не когось, хто здатен вбити мене, і не когось, кого мені, можливо, скоро доведеться вбити.

Я бачила людину... ні, істоту, яка була схожа на мене. У неї було те саме минуле і ті самі переживання. Я бачила когось, хто за інших обставин міг би зрозуміти ту частину мене, яку не розуміла навіть Сайдонія. Я точно знала, що вона відчувала і про що думала в цей момент.

А потім її погляд зустрівся з моїм, і я швидко відвела очі.

Ми з Енміті були як однодольні паростки, що вийшли з одного ґрунту, і вона не повинна була дізнатися про це. Ніколи. Тому що тоді вона мене вб’є.

Невені дуже нервувала, поки ми чекали біля кільця на вихід її істоти. Ще до того, як її побачити, вона назвала тварину Дедлі, і це ім’я, без сумніву, стане посміховиськом, якщо звір вийде на арену і продовжить вмиватися, замість того, щоб битися.

— Це жахливо, — жалілася Невені, поки ми там сиділи. — Я схрестила лева і ведмедя. Ви бачите десь ознаки лева або ведмедя, чи я отримала чистокровну собаку?

— Вона виглядає більшою за пересічну собаку, — зауважив Гладдік. — І здається, у неї є хутро навколо шиї.

Ми побачили, як звіра Невені помістили в загін поруч з ареною, тож він має битися наступним.

— Ми станемо посміховиськом, — сказала вона мені.

— Я фінансувала тебе, — відповіла я їй. — Я не замовляла його. Я не хочу бути посміховиськом.

Переляк, що з’явився на її обличчі, дав мені зрозуміти, що я сказала щось не те.

— Якщо ти справді боїшся, що він програє, давай негайно його заберемо, — цього разу м’яко відповіла я.

— Навіщо, Сайдоніє, це надміру різка реакція.

Елантра Пасус спустилася вниз і присіла з іншого боку від Гладдіка. Її супроводжувала свита із найманих працівників і Служниць: серед них був Юніті — Ексалтід, якого Тайрус Домітріан позбавив цноти.

Ми з Невені напружилися. Темна шкіра Гладдіка стала світлішою на відтінок.

— Елантра.