Розділ «14»

Але коли я пильно придивилася до неї через її власний аватар, який я використовувала для спілкування з нею, мені стало зрозуміло, що тут щось не так.

— Він не подобається тобі?

— Ну що ти, — тут же відповіла Донія і схрестила руки на грудях.

Я розповідала їй усі можливі подробиці про Хризантеміум. Нам доводилося бути дуже обережними, оскільки нас могли підслуховувати. Ми спілкувалися як матір і дочка, зареєстровані на приватному віртуальному форумі.

— Мені здалося, що він дуже захоплюється... мною, — сказала я Донії. — А я про це навіть не знала, — це хвилювало мене найбільше, тому що раніше Донія нічого від мене не приховувала.

— Тут немає про що розповідати. Послухай, — вона знизала плечима, — я завжди знала, що мені... себто тобі одного дня доведеться вийти заміж і об’єднатися з іншою великою сім’єю.

— Так.

— Гладдік Атон — хороша, розумна і терпляча людина, — вона зітхнула. — Він такий же хороший, як і інші.

— Але мені до нього байдуже, — підсумувала я сказане нею. — Тож мені не потрібно бути ввічливою з ним.

— Ні! Поводься привітно.

— То він таки подобається мені?

— Ні, Нем... Сайдоніє. Він більше за інших підходить на роль мого... тобто твого потенційного чоловіка. Але це не означає, що я хочу, щоб ти вийшла за нього заміж. Чесно кажучи, мені ніхто не подобається, але він кращий за інших. Розумієш?

— Ні, — відверто відповіла я.

— Просто не забувай, що мені... що тобі потрібно вийти за когось заміж і Гладдік міг би стати твоїм чоловіком, — на одну довгу мить вона заплющила очі. — Його батьки палкі борці за віру Геліоніки. Його родина поза підозрою. Якщо я... ти спілкуватимешся з ним, то будеш у більшій безпеці. Отже, це твоя особиста справа, — вона пильно поглянула на мене, — чи підтримувати й надалі його інтерес до тебе як до майбутньої дружини, — і тихо додала: — Будь ласка, зроби це заради мене.

Я похмуро на неї подивилася. Отже, Донія не любила цього хлопця, але планувала одружитися з ним і, очевидно, зацікавила його в ролі майбутньої дружини. Вона хотіла, щоб його інтерес до неї не зник, хоча сама й не відчувала жодної емоційної прив’язаності до Гладдіка.

— Наскільки «привітною» мені потрібно бути? — запитала я.

— Просто розмовляй із ним. Будь ласкавою, якщо зможеш.

— Я маю займатися з ним сексом?

— Ні! — обурилася вона. — Не роби цього.

— Ти впевнена? Бо для мене немає значення чи...