Розділ «22»

— Вона не наймала помічника?

— Ні, нікого.

— Човен швартували у приватній гавані, яка належить маєтку Мендерлей?

— Так.

— Тобто будь-яку сторонню особу, яка спробувала б пошкодити човен, було б помічено? Чи можна дістатися до гавані пішохідною дорогою загального користування?

— Ні, аж ніяк.

— Гавань розташована в тихенькому закутку, чи не так? В оточенні дерев?

— Так.

— Тобто сторонню особу могли й не помітити?

— Імовірно, так.

— Однак Джеймс Тебб, якому в нас немає причин не довіряти, зазначив, що човен із такими дірками у днищі та відкритими кінгстонами не здатен протриматися на воді більше десяти або п’ятнадцяти хвилин.

— Саме так.

— Отже, нам доведеться відкинути версію про те, що човен було зловмисно пошкоджено перед тим, як місіс де Вінтер вирушила у своє вечірнє плавання. У такому випадку човен потонув би на швартових.

— Безперечно.

— Таким чином ми змушені припустити, що той, хто пробив дірки в обшивці та відкрив кінгстони, тієї ночі перебував на човні.

— Гадаю, що так.

— Ви вже сказали, що двері каюти були зачинені, ілюмінатори — теж, а останки вашої дружини знайшли на підлозі. Ця інформація була у вашому свідченні, а також у свідченнях доктора Філліпса та капітана Сьорла, це так?

— Так.

— Тепер до цього додався той факт, що днище пробили гострим предметом, а кінгстони були відкриті. Містере де Вінтер, вам не здається, що це вельми дивно?

— Авжеж.