Обрані підприємством стратегічні форми цінової політики і варіанти її здійснення безпосередньо випливають з її маркетингової стратегії. Залежно від застосованої комбінації варіантів маркетингової стратегії обирається форма провадження цінової політики, а саме:
• 1. Домогтися такого рівня цін, верхня межа якого забезпечувала б підприємству максимальний прибуток.
• 2. Забезпечити підприємству "нормальний прибуток" (витрати виробництва плюс середня норма прибутку).
• 3. Провадити політику "цінової" конкуренції.
• 4. Провадити політику "нецінової" конкуренції.
• 5. Встановлювати ціни на рівні "лідера" чи цін конкурентів.
• 6. Забезпечити "престижні" ціни, особливо підкреслюючи якість продукції.
• 7. Домогтися сталості цін і прибутку шляхом маневрування факторами виробництва.
• 8. Встановлювати низькі ціни, включаючи демпінгові, для проникнення на ринок.
Цінова політика істотно залежить від того, на якому типі ринку просувається товар.
Ціноутворення у сфері послуг (зокрема в туризмі) має низку особливостей:
• послуги туризму, як і послуги взагалі, є кінцевим продуктом, призначеним безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни;
• якщо на стадії створення проміжного продукту за допомогою цін перерозподіляється його вартість між суб'єктами господарювання, то на стадії кінцевої реалізації продукту (в даному випадку туристичного продукту) відхилення цін від вартості призводить до перерозподілу доходів населення між різними групами населення (споживачів і виробників);
• сфера послуг безпосередньо пов'язана із споживачем у процесі надання послуг, тому на низку послуг, у тому числі на послуги туризму, існує стійкий попит. Проте стійкість попиту багато в чому залежить від індивідуальних особливостей людини, що слід враховувати при встановленні цін на послуги - ціна не повинна викликати у покупців негативних емоцій;
• процеси виробництва, реалізації і споживання послуг збігаються в часі, тому у сфері послуг застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на багато видів послуг, зокрема на послуги туризму, має яскраво виражений сезонний характер.
Процес розробки цінової політики включає вісім етапів:
1. Визначення цілей, яких прагне досягти туристична організація за допомогою випуску конкретного продукту (послуги). Розрізняють три основних мети цінової політики: забезпечення збуту (виживання), максимізація прибутку, утримання ринку.
Забезпечення збуту - головна мета туристичних організацій, які проводять діяльність за умов жорсткої конкуренції. Організація може виходити з припущення, що збільшення обсягу реалізації скоротить відносні витрати виробництва і збуту, що дасть можливість збільшити збут продуктів (послуг). Для цього підприємство використовує ціни проникнення, які сприяють розширенню збуту і захопленню більшої частки ринку.
Прагнучи максимізувати поточний прибуток, туристична організація проводить оцінку попиту і витрат за різних рівнів цін і обирає ціну, яка забезпечить максимальне відшкодування витрат.
Утримання ринку - це збереження туристською організацією свого становища на ринку або умов сприятливих, для своєї діяльності, що вимагає різних заходів для запобігання спаду збуту і загострення конкурентної боротьби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні основи ціноутворення“ на сторінці 3. Приємного читання.
