Податок на додану вартість (ПДВ) обчислюється за ставкою 20%, яка відображає його частку у складі ціни. Наявність або відсутність пільг стосовно цього податку у туристичних організацій зумовлює частку ПДВ в ціні туристичних продуктів (послуг).
На практиці кожна туристична організація прагне до того, щоб повністю відшкодувати витрати, пов'язані з випуском продуктів (послуг), й отримати достатній прибуток. Для цього визначаються і систематично корегуються ціни для тих, кому надаються продукти і послуги, тобто формується цінова політика - механізм ухвалення рішень про поведінку туристичної організації на ринку в сфері ціноутворення, виходячи з цілей і завдань туристичного бізнесу, внутрішньо-фірмових традицій та інших чинників.
Ціноутворення - це процес формування цін на товари та послуги. Існують дві основні системи ціноутворення: ринкове і централізоване державне ціноутворення (формування цін державними органами).
Інколи у громадян та уряду складається враження, що ринковий механізм зумовлює ціни або несправедливо високі, або несправедливо низькі для покупців. У такому випадку держава втручається у ситуацію і законодавчо встановлює максимальні чи мінімальні ціни.
Максимальна ціна (стеля цін) - це законодавчо встановлена найвища ціна, яку продавець може правити за товар або послугу. Такі ціни уможливлюють споживачам доступ до товарів і послуг, які вони не можуть отримати за рівноважною ціною. Прикладом може слугувати контроль за квартирною платою, банківськими відсотковими ставками. Встановлення максимальних цін або загальний контроль за цінами використовується для зниження загального рівня інфляції в економіці.
Якщо встановлено максимальну ціну, то попит і пропозиція не збігаються. Величина попиту перевищує обсяг пропозиції. Формується постійний дефіцит продукту. В такому випадку розподіл можна здійснювати за принципом "Хто перший прийшов, той і купив" з обмеженням або без обмеження, продажу кожному покупцеві.
Графічно встановлення максимальної ціни зображено на рис. 4.2.
Рис. 4.2. Встановлення максимальної ціни
Окрім максимальних, держава може встановлювати і мінімальні ціни.
Мінімальна ціна - це найнижча дозволена урядом ціна. Вона вища за рівноважну. Будь-яка ціна, нижча за мінімальну, є незаконною. Мінімальна ціна зазвичай встановлюється на ресурси, а також на деякі продукти, тоді коли вільне функціонування ринкової системи не забезпечує достатнього доходу певним групам постачальників ресурсів або виробникам. Двома найвідомішими прикладами мінімальних цін є встановлення мінімуму зарплати і підтримання рівня цін на сільськогосподарські продукти.
Встановлення мінімальної ціни зумовлює постійні надлишки. У розпорядженні уряду є два основних підходи для розв'язання проблеми товарних надлишків: по-перше, можна обмежити пропозицію або збільшити попит, щоб зменшити величину надлишку; по-друге уряд може закупати надлишок продукції.
Графічно встановлення мінімальної ціни зображено на рис. 4.3.
Приклади державного втручання у функціонування ринків можна знайти в усіх суспільствах. Однак через втручання уряду у взаємодію попиту і пропозиції закони ринку порушуються, гроші не виконують розподільчу функцію. Зниження ефективності, погіршення економічного становища - це наслідки такого втручання.
За умов ринку переважає децентралізоване ціноутворення, яке функціонує на базі взаємодії попиту і пропозиції. В цьому випадку повністю відсутнє директивне проміжне планування, ціноутворення є багатогранним процесом, що зазнає впливу багатьох факторів, а основним регулятором є ринок. Формуються ціни на рівні підприємства-виробника, а їх узгодження із замовником (споживачем) відбувається в момент укладання з ним прямого договору чи в момент акта купівлі - продажу. За вільних цін надлишок доходів спочатку позначається на рівні цін, відбувається перерозподіл доходів, змінюється напрям інвестицій і, як наслідок, в економіці встановлюється рівновага.
Рис. 4.3. Встановлення мінімальної ціни
Цінова політика є важливим елементом загальної стратегії підприємства, і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як маркетингова стратегія. Вона поєднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства з встановлення, підтримки і змінення цін на продукцію, яка провадиться в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і виконання завдань.
Стратегічні аспекти цінової політики включають договірні заходи з встановлення і зміни цін, спрямовані на врегулювання діяльності всієї виробничої і товаропровідної мережі підприємства і підтримку конкурентоспроможності продукції і послуг у співвідношенні з цілями і завданнями загальної стратегії фірми.
Тактичні аспекти цінової політики передбачають заходи короткострокового і разового характеру спрямовані на виправлення деформації в діяльності виробничих підрозділів і товаропровідної мережі, що виникає внаслідок непередбачених змін цін на ринках чи поведінки конкурентів, помилок управлінського персоналу і може іноді суперечити стратегічним цілям підприємства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні основи ціноутворення“ на сторінці 2. Приємного читання.
