Розділ «ТЕМА 6. ПЛЕМІННА РОБОТА У СКОТАРСТВІ»

Проводячи оцінку корів за цим показником, слід пам'ятати, що залозиста і сполучна тканини у вим'ї повинні бути у певному співвідношенні. Якщо буде більше сполучної тканини, відповідно зменшиться об'єм залозистої і знизяться надої. І навпаки, якщо буде дуже розвинена залозиста й недостатньо сполучна — значно зменшиться опірність вим'я хворобам, що також особливо небажано.

Важливе значення при машинному доїнні має величина, форма і розміщення дійок. За формою дійки бувають: циліндричні, конічні, пляшкоподібні, грушоподібні, олівцеподібні (тонкі й довгі), лійкоподібні (товсті, конічні). Найбільш бажана циліндрична і дещо конічна форма дійок. Грушоподібна і шишкоподібна форми дійок часто з'являються у корів у процесі їх експлуатації під впливом різноманітних факторів. Досить часто, особливо у сименталів, зустрічаються додаткові дійки, які можуть знаходитися ззаду, між задніми і передніми, або поряд із нормальними дійками. Ці додаткові дійки, а також форма і розміри їх досить добре успадковуються як від батька, так і від матері. Тому, відбираючи бугаїв-плідників, слід звертати увагу на наявність додаткових дійок у корів-матерів і на рудименти дійок (їх кількість, розміщення, форму) спереду мошонки у бугаїв.

Розміщення дійок на вим'ї може бути: широке, майже квадратне; широке передніх і зближене задніх; зближене бічних при нормальній відстані між дійками лівого і правого боку; зближене розміщення всіх дійок. Небажана як дуже близька (до 6 см), так і дуже велика (більше 20 см) відстань між вершинами дійок. У першому випадку це перешкоджатиме надівати доїльні стакани, а в другому, під вагою стаканів і колектора, дійки дуже згинаються і це сповільнює або і зовсім припиняє видоювання молока. Достатньою слід вважати відстань між вершинами передніх дійок 10-20 см, задніх — 6—12, а між передніми і задніми —7—12 см. Бажано також, щоб дійки були спрямовані вертикально вниз.

Важливого значення при оцінці слід надавати прикріпленню вим'я до черева. Прикріплення вим'я буває: щільне, коли передній край його непомітно переходить у черево; достатньо щільне, коли передні частки утворюють добре видимий кут між вим'ям і черевом; не досить щільне — передні частки і лінія черева утворюють майже прямий кут; дещо відвисле, з добре видимим перехватом біля основи, і відвисле. Відвисле вим'я заважає корові рухатися, його важко або і неможливо видоювати апаратом, воно швидко забруднюється, частіше пошкоджується і піддається захворюванням. Тому відстань від дна вим'я до підлоги повинна бути не менше 45—50 см, тобто, щоб дно вим'я не було нижче рівня скакального суглоба.

Крім зазначених показників, оцінюють розвиток кровоносних судин, часток вим'я і розміщення дна вим'я відносно горизонталі.

Розвиток кровоносних судин оцінюють за черевними і підшкірними венами вим'я. Вони можуть бути розвинені та виступати під шкірою і на череві добре, посередньо й погано. Добре розвинені й дуже розгалужені вени вказують на можливу високу продуктивність вим'я, пов'язану з інтенсивною циркуляцією крові у ньому. Слід пам'ятати, що вони виступають краще у корів старшого віку, ніж у первісток, та їх видніше літом, ніж зимою, на добре оброслому вим'ї.

Розвиток часток вим'я оцінюють спочатку порівнянням між собою лівої й правої половин, відмічаючи їх симетричність або несиметричність. Потім оцінюють пропорціональність передніх і задніх часток, відзначаючи їх рівномірність або нерівномірність розвитку.

Хороше вим'я має бути симетричним, з рівномірно розвиненими частками. Але досить часто при огляді збоку можна спостерігати більше або менше виражений його поділ на передні і задні частки бічною борозною. Ця борозна утворюється внаслідок поганого розвитку залозистої й сполучної тканин, а тому добре її вираження небажане, оскільки таке вим'я має менший об'єм і частіше хворіє маститами.

Значний вплив на якість оцінки і придатність корови до машинного доїння має положення стосовно горизонталі, дна вим'я. Воно може бути горизонтальним; дещо нахиленим (кут до 10—15°); ламаним (різноповерховим) і надто нахиленим (кут відносно горизонталі більше 15°).

У вим'ї із погано розвиненими передніми частками дно має нахилену або ламану лінію, що дуже небажано, оскільки маса доїльних стаканів і колектора розподіляється по частках нерівномірно. В цьому випадку більш відтягнуті передні дійки (до того ж із менш продуктивними частками) видоюються швидше і піддаються холостому доїнню, що негативно впливає як на продуктивність, так і, особливо на стан вим'я.

Зазначені морфологічні ознаки вим'я об'єднані в п'ять груп (табл. 77) і оцінюються за 25-бальною шкалою. Залежно від характеру недоліків і вад, ступеня їх вираження, оцінку відповідної ознаки знижують на 1—2 бали або більше. Сума 5-бальних оцінок вказаних груп ознак дає загальну оцінку вим'я. Середню оцінку за морфологічні ознаки вим'я одержують, поділивши загальну суму балів на п'ять з точністю до 0,5 бала. Одержаний показник записують у картку оцінки.

Оцінка функціональних показників вим'я порівняно з оцінкою морфологічних складніша і трудомісткіша, але вона дає можливість більш точно визначити придатність корів до машинного доїння. Нині використовують цілий ряд показників, що тією чи іншою мірою характеризують цю оцінку (табл. 77). Це такі показники:

- співвідношення надоїв в окремих четвертях — функціонально самостійних частках вим'я, %;

- індекс вим'я (співвідношення надою із передніх часток до загального надою із вим'я), Іп/3, %;

- відхилення відсотку надою кожної із часток від 25%, тобто від ідеального співвідношення їх продуктивності;

- тривалість машинного доїння, хв, с;

- середня інтенсивність молоковиведення, кг/хв;

- максимальна інтенсивність молоковиведення, кг/хв;

- ступінь видоювання за перші 2, 3 або 4 хв;

- тривалість машинного додоювання і його об'єм;