Розділ «ТЕМА 6. ПЛЕМІННА РОБОТА У СКОТАРСТВІ»

Виконання правил перспективи, правильна постава тварин і освітлення звичайно зумовлюють єдину методику фотографування. Але для порівняння зображень різних чи різного віку тварин необхідно знати масштаб. За основу масштабу при фотографуванні великої рогатої худоби приймають в профіль і в три чверті — висоту в холці; ззаду і зверху — відстань між крайніми точками маклаків; спереду — відстань між плечелопатковими суглобами. Ці проміри беруть безпосередньо перед фотографуванням і записують у спеціальний журнал, а потім переносять на негатив.

Найчастіше за одиницю масштабу беруть 1/17 або 1/20 частку справжніх розмірів тварини. Необхідну величину, проміра на фотографії одержують шляхом ділення його на знаменник масштабу. Наприклад, висота корови в холці становить 136 см. Необхідно одержати фотографію в масштабі 1/20 справжньої величини. В цьому випадку висота в холці корови на фотографії буде становити 136:20=6,8 см. Виготовляючи фотографію проекційним способом, зображення збільшують до величини висоти в холці — 6,8 см. Таким чином, все зображення буде виконано в масштабі 1/20 справжньої величини. Знаючи масштаб, селекціонер може по фотографії визначити розміри тварини, яка на ній зображена.

Невід'ємною частиною фотографування тварини є документація. Як би вдало вона не була сфотографована, але якщо невідомо, що це за тварина, яка її порода, вік, кличка, показники продуктивності, то фотографія не буде мати зоотехнічної цінності і її неможливо використати в селекційній роботі. Тому при фотографуванні великої рогатої худоби необхідно в спеціальному журналі записувати такі дані: номер знімка і дату фотографування; кличку, ідентифікаційний номер, породу, стать тварини; дату народження (вік) і масу тіла; величину проміру "висота в холці" або іншого, за яким визначають масштаб знімка; продуктивність (надій, вміст жиру і білка в молоці, %, кількість молочного жиру і молочного білка, кг, лактація); місце фотографування і кому належить тварина; фокусну відстань об'єктива (Б), яким зроблено знімок; прізвище й ініціали консультанта тваринника і фотографа.

Після проявлення на кожному негативі необхідно дрібно, але розбірливо загостреним графітним (не хімічним) олівцем або тушшю зробити короткий підпис: номер знімка, величину проміру, по якому визначають масштаб і дату фотографування. Наприклад, № 13, в — х—136, 26.07.2012. Кожний негатив поміщають у окремий конверт, на якому записують всі наведені раніше дані і зберігають у спеціальному картотечному ящику. Ці ж дані записують і на одержаному позитиві (зворотній бік фотографії).

Документація фотографувальних робіт — необхідна умова для подальшого використання одержаних фотографій в селекційній роботі, оскільки вони можуть бути посібником для спеціаліста впродовж багатьох років.

4. Оцінка вим'я, інтенсивності молоковиведення і придатності корів до машинного доїння

Мета заняття. Оволодіти методикою і набути практичні навички оцінки розвитку вим'я і інтенсивності молоковиведення у корів. Використовуючи існуючі показники, навчитися відбирати корів, найбільш придатних для машинного доїння і використання в сучасних умовах виробництва молока.

Наочні приладдя та обладнання. Мірний циркуль, мірна стрічка, штангенциркуль; апарат для роздільного видоювання часток вим'я; секундомір; інструкція з оцінки корів на придатність до машинного доїння; індивідуальні картки для оцінки вимені корів, корови навчальної ферми; мікрокалькулятори, робочі зошити.

Зміст теми і методика виконання завдань. Узагальнюючи велику кількість матеріалів з вивчення екстер'єру молочної худоби, П. М. Кулєшов (1926) вказував, що культурна молочна корова повинна мати властивість перетравлювати велику кількість кормів і перетворювати їх при сприянні добре розвиненої молочної залози в молоко. Отже, розвиткові вим'я, як органу, який виробляє найбільш цінний продукт тваринництва, в усі часи приділяли значну увагу. Особливу увагу показникам розвитку молочної залози стали приділяти у зв'язку із широким впровадженням машинного дворазового доїння.

З цією метою оцінюють морфологічні і функціональні показники розвитку вим'я. За цими показниками корів оцінюють після першого і третього отелень на другому-третьому місяці лактації (можливо і на 20—25-й день, за умови нормального стану молочної залози). Морфологічні показники вим'я оцінюють за 1 — 1,5 год до доїння шляхом його огляду, промацування і вимірювання, а функціональні — за результатами проведення спеціального контрольного доїння. Всі одержані матеріали записують у "Картку племінної корови, телиці" (ф. 2-мол) і у спеціальну "Картку оцінки корів на придатність до машинного доїння" (табл. 77).

До морфологічних показників відносять такі: форму і розміри вим'я, його структуру (залозистість); розміри, форму і розміщення дійок та деякі ін.

Форма вим'я — не сукупність морфологічних властивостей молочної залози, які знаходяться у зв'язках із продуктивністю, молоковиведення і придатністю до ефективного машинного доїння. Найбільш бажаним для машинного доїння буде велике, поширене далеко вперед по череву і назад за лінію стегна, щільно прикріплене, з рівномірно розвиненими частками і правильно розміщеними дійками вим'я.

За формою вим'я може бути:

- ванноподібне — поширене далеко вперед, подовжене, широке й досить глибоке, його довжина на 15 % і більше перевищує ширину (на плані має форму витягнутого овалу);

- чашоподібне — середнє за довжиною і шириною, досить глибоке і дещо округле вим'я. Його довжина на 5—15 % перевищує ширину (на плані має форму невеликого овалу);

Картка оцінки корів на придатність до машинного доїння

Морфологічні ознаки вим'я

Функціональні показники вим'я

- округле або квадратне — має невелику площу прикріплення до тулуба, дещо звужене донизу, довжина орієнтовно рівна ширині;

- козине — має недорозвинені передні або сильно гіпертрофовані і відвислі задні частки вим'я. Передні частки від задніх відділяються добре вираженою бічною борозною;