Розділ «ТЕМА 6. ПЛЕМІННА РОБОТА У СКОТАРСТВІ»

3. Індекс перерослості показує відносний розвиток крижів у висоту порівняно з висотою в холці і характерний для молодих тварин. При несприятливих умовах вирощування після народження може залишитися і в дорослої худоби.

4. Індекс костистості менший у м'ясних порід, ніж у молочних, оскільки при розведенні м'ясної худоби прагнуть одержати якомога більший вихід їстівних частин туші за рахунок зниження відсотка так званих відходів, у тому числі і кісток. З віком він збільшується.

5. Індекс великоголовості вказує на відносний розвиток голови в довжину. Як правило, найдовша голова буває у худоби молочного напряму продуктивності (45%), дещо менша (37 %) у м'ясо-молочного і найкоротша (35%) — у м'ясного. З віком він збільшується і особливо в перший рік життя.

6. Індекс збитості показує відносний розвиток маси тіла. Найбільша величина індексу у м'ясних порід (132), менша (121) — у м'ясо-молочних і найменша (118) — у молочних.

7. Тазогрудний індекс характеризує відносний розвиток передньої третини порівняно із задньою. У сименталів цей індекс має найбільшу величину, що зумовлено менш вираженим статевим диморфізмом в межах породи. З віком зменшується, оскільки ширина в маклаках збільшується довший час, ніж ширина грудей за лопатками.

8. Грудний індекс, як правило, більший у заводських (культурних) порід, ніж у примітивних. Він також більший у порід м'ясного напряму продуктивності, ніж у молочного. З віком змінюється мало.

9. Індекс шилозадості в абсолютних величинах найбільший у культурних порід (до 69%), і найменший — у примітивних. З віком він зменшується, оскільки ширина в маклаках збільшується (росте) довше, ніж ширина в сідничних горбах.

10. Індекс м'ясності характеризує розвиток м'ясних якостей у тварини. У м'ясних порід (герефорди, абердиноангуси) він найбільший — 87%, а у молочних (джерсеї) — найменший — 70%.

Слід пам'ятати, що величина того чи іншого індексу однаково залежить від величини обох промірів, тобто на показник індексу завжди будуть впливати як ділене, так і дільник. Отже, індекс, який виражає собою відсоткове співвідношення двох промірів, при характеристиці тварин повинен ув'язуватися із абсолютною величиною промірів.

Поряд із методом індексів одним із способів опрацювання і аналізу промірів є графічний метод — побудова екстер'єрного профілю. Наочність графічного методу є його основною перевагою перед методом індексів.

Екстер'єрний профіль дає графічне зображення ступеня різниці за промірами чи індексами даної тварини (групи) від стандарту. Оскільки в нашій країні стандартних промірів і індексів на породи великої рогатої худоби немає, то за стандартну величину можуть бути взяті: середні проміри тварин по породі, по групі кращих тварин породи, по заводській лінії, родині або ж проміри видатної тварини. Найчастіше за стандарт приймають середні проміри по породі і екстер'єрний профіль, що має вигляд ламаної лінії, показує усі відхилення у промірах конкретної тварини (групи) від стандарту.

При побудові графіка екстер'єрного профілю величину промірів (індексів) стандарту беруть за 100 % і зображають у вигляді прямої лінії. Величина відповідних промірів (індексів) тварин (груп), яких порівнюють із стандартом, виражається у відсотках від цього стандарту і відкладається на графіку. З'єднавши між собою точки таких відхилень, ми одержимо екстер'єрний профіль. Найкраще будувати екстер'єрний профіль за величиною відхилень даного проміру (індексу) від стандарту не у відсотках, а в частках середнього квадратичного відхилення (о — сигма), що дає можливість підійти до аналізу тварин за ступенем їх однотиповості.

Слід зазначити, що з допомогою екстер'єрного профілю визначають не властивості, які характеризують дану тварину (групу), а характер відмінностей даної тварини (групи) від якоїсь норми, стандарту.

Метод вивчення екстер'єру шляхом вимірювання, поряд з іншими засобами дає можливість оцінювати тварину більш об'єктивно і є дуже важливим і необхідним доповненням до методу окомірної (пунктирної) та лінійної оцінки, які є основними при вивченні екстер'єру і конституції великої рогатої худоби.

3. Фотографування великої рогатої худоби

Мета заняття. Набути практичні навички правильного фотографування великої рогатої худоби, давати оцінку одержаних знімків, а за ними — екстер'єру тварин.

Наочні приладдя і обладнання. Фотоапарат з довгофокусним об'єктивом, чорно-біла або кольорова оборотна плівка: тварини різних екстер'єрно-конституціональних типів і напряму продуктивності, журнал для реєстрації знімків, апарат для перегляду плівки, робочі зошити.

Зміст теми і методика виконання завдань. Фотографування сільськогосподарських тварин — складна і відповідальна робота. її складність викликана різноманітністю умов, від яких залежить, наскільки зоотехнічна правильно буде виконано фотографування, а її відповідальність — значенню, яке має правильне зображення зовнішнього вигляду тварини для зоотехнічної роботи. Фотографують тварин в профіль, спереду, ззаду, зверху або в три чверті до площини симетрії (рис. 19 і 20).

Добре і правильно зроблена фотографія — цінне, а в деяких випадках незамінне доповнення при оцінці екстер'єру тварини. Хороша фотографія дає точне і цілком об'єктивне зображення тварини, і тому повинна значно ширше використовуватися в практичній роботі селекціонера-технолога, тим більше, що сучасна проекційна техніка дає можливість одержувати позитивне зображення в одному певному масштабі.

Фотографувати тварин необхідно, як правило, при сонячному освітленні. Освітлення визначає не лише технічну якість фотографії, а й, що особливо важливо, правильний показ особливостей екстер'єру, оскільки при зміні кута падіння світла змінюється співвідношення між затіненими і освітленими частинами тіла тварин, що спотворює зображення. Необхідно підібрати таке освітлення і так поставити тварину, щоб її зображення точно відповідало натурі.