Розділ «ТЕМА 6. ПЛЕМІННА РОБОТА У СКОТАРСТВІ»

- примітивне — малорозвинене, напівкругле з маленькими, близько розміщеними дійками.

Оцінюючи форму вим'я, слід пам'ятати, що з віком збільшується його глибина, а отже, дещо змінюється і його форма. Так, якщо первістка мала вим'я ванноподібної форми, то з віком воно буде чашоподібним, а чашоподібне — може стати відвислим, округлим.

Ступінь поширення вим'я вперед під черевом можна визначити також за відстанню переднього його краю до вертикальної лінії, проведеної з крайнього зовнішнього виступу маклака або від переднього краю вим'я до пупка. Бажаним є відхилення переднього краю вим'я від вертикалі, проведеної до маклака, для первісток 4—8 см, а для повновікових корів 6—10 см і більше.

Корів, що мають округле, звужене і козине вим'я, із стада вилучають і для відтворення не використовують.

Розміри або величина вим'я є однією із найважливіших ознак молочності корови. Розміри вим'я збільшуються до п'ятої — шостої лактації і в цей період від корів одержують найвищі надої. За розміром вим'я поділяють на велике— з обхватом 120 см і більше, середнє — 110—119 і мале — менше 110 см. Для визначення величини вим'я беруть його проміри і одержані матеріали порівнюють із мінімальними вимогами (табл. 78). На вим'ї беруть такі проміри:

- довжину — від його переднього краю біля основи прикріплення до черева і до задньої випуклості, циркулем; .

- найбільшу ширину — в найбільш віддалених точках над дійками передніх часток, циркулем;

- обхват — по горизонтальній лінії на рівні переднього краю, мірною стрічкою;

- глибину — вертикально, від стінки черева в точці прикріплення вим'я до основи дійки, мірною стрічкою;

- довжину дійки — від її основи до вершини, мірною стрічкою;

- діаметр дійки — у верхній третині дійки, кутикуломіром або штангенциркулем;

- відстань між передніми дійками — мірною стрічкою, між вершинами передніх дійок;

- відстань між задніми дійками — мірною стрічкою, між вершинами задніх дійок;

- відстань між передніми і задніми дійками — мірною стрічкою, між вершинами передніх і задніх дійок.

Структуру (залозистість) вим'я оцінюють його промацуванням до і після видоювання. Розрізняють залозисте, середньозалозисте і м'ясисте або жирове вим'я.

Залозисте вим'я має дрібнозернисту структуру, після видоювання стає м'яким, губчастим і дуже спадає (зменшується в об'ємі), утворюючи ззаду дрібні складки шкіри (запас вим'я). Стінки дійок у такого вим'я найчастіше тонкі й еластичні.

У вим'я, що має середню залозистість, тканини після видоювання також губчасті, але дещо щільніші, їх структура великозерниста і не досить чітка при промацуванні. Спадання такого вим'я після видоювання середнє і ззаду утворюється кілька великих складок шкіри.

М'ясисте (жирове) вим'я має дуже добре розвинені сполучну і жирову тканини. При промацуванні воно досить туге, щільно обтягнуте шкірою і після видоювання його об'єм майже не змінюється.

Визначаючи залозистість вим'я, слід завжди враховувати стадію лактації і рівень годівлі корів. На початку лактації, особливо при повноцінній і добрій годівлі, навіть залозисте вим'я при промацуванні буває щільним і менш еластичним, ніж у цих же тварин у середині лактації. Перші 2—4 тижні (особливо у нетелей) після отелення вим'я, а інколи й стінки черева біля нього бувають дуже наповнені лімфою, а тому при промацуванні воно буде щільним і після видоювання не спадає. Інколи спостерігають також ущільнення окремих часток вим'я після захворювання маститом. Тому, оцінюючи вим'я, не слід такі ущільнення плутати із природною м'ясистістю.

Об'єктивним критерієм оцінки залозистості вим'я є добові й разові надої. Як правило, тварини із залозистим вим'ям не тільки продуктивніші, а й легше і повніше видоюються.