Суперництво — боротьба за визнання особистих досягнень і творчих здібностей з боку суспільства, соціальної групи, соціальної організації. Ціль суперництва — займання кращих позицій, визнання або ж демонстрація переваги шляхом досягнення престижних цілей.
Конкуренція — особливий тип конфлікту, метою якого є отримання вигоди, прибутку або доступу до дефіцитних благ. Професор Мічиганського університету А. Рапорт, полемізуючи з відомим американським фахівцем в області теорії конфлікту професором Гарвардського університету Т. Шеллінгом, переконливо довів, що не можна всі конфлікти підганяти під єдину універсальну схему. Є конфлікти такого типу:
• а) "схватка" — коли супротивників розділяють непримиренні суперечності і розраховувати можна тільки на перемогу;
• б) "дебати" — де можлива суперечка, маневри і обидві сторони можуть розраховувати на компроміс;
• в) "гра" — де обидві сторони діють в рамках одних і тих же правил, тому вони у принципі не можуть завершуватися руйнуванням всієї структури відносин.
Цей висновок має важливе значення, оскільки знімає ареол безвихідності і приреченості навкруги кожного з конфліктів, будь то в міжнародних відносинах або всередині суспільства.
Конфлікт — це модель поведінки з особливим розподілом ролей, послідовністю подій, способами виявлення поглядів, ціннісних орієнтацій, формами відстоювання інтересів, цілей.
Мета конфлікту полягає в досягненні власного інтересу за рахунок інтересів інших. Коли інтереси чітко демонструються, виявлені суб'єкти, об'єкт і засоби конфлікту, а також тактика поведінки, тоді це відкриті, або повномасштабні конфлікти.
Якщо ж інтереси в конфлікті структуровані слабо, чисельність учасників невелика, то він виявляється у меншій мірі легалізованим, і поведінка учасників прихована. Такий тип конфлікту називається "прихованим або неповним (наприклад, порушення трудової дисципліни, невиходи на роботу, громадська непокора і т.п.)
На стику психологічного і соціологічного підходів до аналізу конфлікту виділяється помилковий конфлікт, до якого частіше за все відсутні об'єктивні підстави. Лише у якоїсь однієї сторони виникає помилкове уявлення про наявність конфлікту, тоді як його насправді немає.
При розгляді соціальних конфліктів важливим є питання про дійових осіб і виконавців ролей у конфліктних відносинах. Учасником конфлікту може бути будь-яка людина, організація або група осіб, які беруть участь в конфлікті, але не усвідомлюють цілі конфліктної суперечності. Це може бути і стороння особа, шо випадково опинилася в зоні конфлікту і не має свого власного інтересу.
Взагалі ж, суб'єктом соціального конфлікту є окрема людина або соціальна група, здатна створювати конфліктну ситуацію, тобто міцно і відносно самостійно впливати на хід конфлікту відповідно до своїх інтересів, чинити вплив на поведінку і положення інших, викликати ті або інші зміни в соціальних відносинах.
Оскільки дуже часто потреби суб'єктів, їхні інтереси, цілі, домагання можуть реалізовуватися тільки через використання влади, то в конфліктах безпосередню участь можуть приймати такі політичні організації, як партії, парламентські організації, державний апарат "групи тиску" і т.д. Саме вони є виразниками волі відповідних груп і особистостей. Ральф Дарендорф до суб'єктів конфліктів відносив три види соціальних груп:
Первинні групи — це безпосередні учасники конфлікту, які знаходяться в стані взаємодії з приводу досягнення об'єктивно або суб'єктивно несумісних цілей.
Вторинні групи — ті, хто прагне бути не замішаним безпосередньо в конфлікті, але робить внесок в його розпалювання.
Треті групи — сили, зацікавлені у вирішенні конфлікту.
Таким чином, соціальний конфлікт — це завжди боротьба, породжена конфронтацією суспільних і групових інтересів. Конфлікт виникає в результаті наростання суперечностей, коли відбувається усвідомлення протилежності інтересів і відповідної мотивації поведінки.
Соціальні суперечності не пов'язані з конфліктом безпосередньо. Між суперечностями і конфліктом знаходиться своєрідний стан, який можна назвати перед конфліктною ситуацією. Вона безпосередньо передує конфлікту, розвивається в нього. Це дуже нестійкий стан, коли складається поєднання різних обставин, які передують конфліктам і часто породжують несумісні вимоги. При цьому задоволення інтересів однієї сторони перешкоджає задоволенню інтересів іншої.
Причиною конфлікту є наявність об'єкта, володіння яким пов'язано із задоволеністю потреб сторін, шо втягуються в конфлікт. У перед конфліктній ситуації конфліктуючі суб'єкти, перш ніж зважитися на відкриті дії, оцінюють свої можливості (матеріальні цінності, владу, інформацію, зв'язки і т.п.) В цей період робляться кроки для консолідації сил протиборчих сторін, пошуку прихильників. Крім того, перед конфліктна ситуація — це стадія формування кожною із сторін своєї стратегії дій.
Початок конфлікту — це стадія, на якій створюються ті або інші сприятливі умови для втручання з метою подолати конфлікт, що почався. В ході розростання конфлікту з різним ступенем виявляється активність суб'єктів, можуть виникати несподівані повороти подій, створюватися додаткові причини для поглиблення протистояння.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які причини і типи конфліктних відносин? Яким є механізм розв'язування соціального конфлікту?“ на сторінці 2. Приємного читання.
