Що являє собою соціальна стратифікація?
Проблема соціальної структури займає особливе місце в системі соціальних наук. Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою впорядкованих відносно одна одної соціальних груп (спільнот), а також відносин між ними. В будь-якому суспільстві існує та або інша кількість соціальних груп, які мають наступні характеристики:
по-перше, посідають різні місця в системі соціальних нерівностей даного суспільства, в диференціації його населення за основними для нього критеріями: влади, власності, прибутку тощо;
по-друге, зв'язані між собою політичними, економічними і культурними відносинами;
по-третє, є суб'єктами функціонування всіх соціальних інститутів даного суспільства.
Соціальна структура — це система впорядкованих, стійких і типових зв'язків і взаємодій елементів (індивідів, соціальних груп). Соціальна структура визначається як будь-яка модель соціальної поведінки, що повторюється.
Більш конкретний зміст цього поняття залежить від теоретичного підходу, в рамках якого воно використовується. К. Маркс, наприклад, виділяв базис і надбудову як найважливіші компоненти соціальної структури, а також пов'язану з ними соціальну структуру суспільства.
Для представників структурного функціоналізму основними елементами соціальної структури виступають соціальні інститути як сукупність організованих зразків соціальної поведінки. Виділяють також статусно-рольову структуру, тобто структуру, елементами якої є індивіди, що займають певні соціальні позиції (статуси) і виконують відповідні функції (ролі).
Орієнтація на виявлення структурних взаємозв'язків і взаємо залежностей є однією з основоположних особливостей соціології (її предмета і методу). Структуралізм, тобто аналіз соціальних явищ з точки зору структури, починаючи з Еміля Дюркгейма, є одним з основних методологічних підходів в соціології.
Проте представниками протилежного методологічного підходу — теорії соціальної дії — він критикується як такий, в якому домінує суспільство і заперечується активність особистості, оскільки структура жорстко детермінує її поведінку. Замість такого розуміння соціальної структури Бергером запропонована концепція "соціального конструювання реальності". В ній соціальна структура характеризується "не як щось, здатне стояти саме по собі, окремо від людської діяльності", що її створила. Тут соціальна структура конструюється і переконструйовується людьми в процесі їхніх взаємодій, і завжди можна пояснити, яким чином структури конструюються в процесі соціальної діяльності індивідів.
Для соціолога при аналізі соціального центральним поняттям виступає "соціальна стратифікація" (від лат. strata — шар). Соціальна стратифікація — це нашарування, напластовування груп, що мають різний доступ до соціальних благ через їхнє положення в соціальній ієрархії
Соціальна стратифікація — термін, який в соціології позначає:
багатовимірну ієрархічно організовану структуру соціальної нерівності, існуючу в будь-якому суспільстві; процес, в ході якого групи людей ієрархічно розміщуються відповідно деякій шкалі нерівності.
Система соціальної стратифікації представляє собою певну диференціацію соціальних статусів і ролей.
Соціальна страта — ранговий шар в рамках ієрархічної системи соціальної стратифікації, соціальних статусних позицій і ролей.
Для різних суспільств характерні особливі форми і підстави соціальної нерівності і способи соціального ранжирування, різні типи стратифікаційних систем. Так, існують принципові відмінності між кастовою і становою "закритими" системами соціальної стратифікації і сучасним класовим "відкритим" суспільством; між соціальними характеристиками, які визначають нерівність в цих стратифікаційних системах, способами, якими ця нерівність затверджується і підтримується.
Соціальна стратифікація по-різному розуміється в різних теоретичних системах. Існують три класичні напрями стратифікаційних теорій — марксизм, функціоналізм і веберіанство.
Відносно витоків і перспектив розвитку соціальної стратифікації в соціології існують різні точки зору. Функціоналісти (Т. Парсонс, К. Девіс, У. Мур та інші) вважають стратифікацію необхідною, неминучою, бо вона пов'язана з різноманітністю потреб, функцій і соціальних ролей. Винагорода справедлива, оскільки здійснюється відповідно до ролей, наприклад, юристів, водіїв транспорту, вчителів тощо.
Представники конфліктного підходу (К. Маркс, М. Вебер та інші) вважають, що соціальна стратифікація є справедливою навіть унаслідок боротьби груп. Вона не ускладнює нормальне функціонування суспільства, бо визначається тими, хто при владі. Карл Маркс пов'язував соціальну нерівність з різним положенням груп людей в системі матеріального виробництва, із ставленням до власності. М. Вебер виділяв три компоненти соціальної нерівності: майнова, статусна, владна нерівності. Кожний з цих компонентів може забезпечити сходження (або навпаки) по соціальних сходах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ. КУЛЬТУРА. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
