По відношенню до суспільства соціальний контроль виконує дві основні функції — охоронну і стабілізуючу. Соціальний контроль — фундамент суспільної стабільності. Його відсутність або послаблення ведуть до аномії, безладдя, смути соціального розбрату.
Важливе місце в соціальному контролі займають створювані і схвалювані суспільством норми, які носять загальний характер і не можуть ураховувати всієї різноманітності реального життя. Крім того, багато людей не мають можливості або не бажають виконувати ті або інші соціальні норми. Причинами, що сприяють порушенню соціальних норм, можна вважати наступні:
Норми суперечать культурним або релігійним традиціям тих або інших соціальних груп. Наприклад, хоча за світськими законами в Україні заборонено мати багато дружин, в реальності все ж таки існують чоловіки, що одночасно мають кілька дружин, оскільки відповідно до релігійних і культурних традицій деяких етнічних груп багатоженець вважається легітимним.
Норми суперечать або не повною мірою відповідають особистим переконанням і ціннісним орієнтаціям індивіда або групи. Наприклад, не знаходячи в реальному житті сенсу своєму існуванню, людина йде в монастир, в секту, в кримінальну групу, шукає екстремальних ситуацій. Суперечливий характер існуючої нормативно-правової системи, коли виконання одних норм призводить до порушення інших. Наприклад, в 90-х роках XX століття в Україні старі правові норми вже не діяли, а нові — ще не діяли, і люди по суті жили в правовому вакуумі.
Невизначеність поведінкових очікувань, коли правила не зовсім ясні. Наприклад, правила дорожнього руху наказують в місті переходити дорогу в суворо встановлених місцях, але на ве- ликих перегонах такі "місця" відсутні і виникає ситуація невизначеності.
Розбіжності відносно правомірності ухвалення тих або інших норм (правових актів): одні автовласники, наприклад, із задоволенням визнають закон про авто страхування, інші — обурюються з приводу його ухвалення.
Вимушена девіація. Обмежені соціальні можливості, що склалися в суспільстві, змушують цілі соціальні верстви порушувати існуючі норми, оскільки в правових рамках вони не здатні задовольняти свої потреби в їжі, житлі і т.д. Наприклад, голодний підліток забирає булочку у більш слабкої дитини; людина продає свою нирку, щоб поліпшити матеріальне положення сім'ї.
Девіація як спосіб досягнення своїх особистих або групових інтересів. Це ситуації, коли індивід або група йдуть на порушення існуючих норм для того, щоб заволодіти певного роду ресурсами.
Девіація як спосіб зміни існуючих соціальних норм. Наприклад, революції скоюються для того, щоб корінним чином змінити соціальні норми і відносини, що склалися. Правлячими елітами така поведінка оцінюється, як правило, як девіантна, а радикально налаштованими громадянами — як закономірний процес зміни застарілих соціальних норм. Девіантність — це поведінка, що порушує загальноприйняті в даному суспільстві норми і правила.
На мову розпоряджень перекладається все те, що так чи інакше цінується суспільством. Соціальні розпорядження — це заборона або дозвіл робити будь-що, з якими звертаються до індивіда або групи в будь-якій формі (усній або письмовій, формальній або неформальній).
Неформальний соціальний контроль формує громадську думку, традиції і таке інше, а формальний — ставлення офіційних органів. Формальний соціальний контроль базується на трьох принципах:
попереджати можливі відхилення від норми;
утримувати людей від порушення норм (девіації) загрозою покарання;
застосовувати певні санкції (штраф, затримання і т.п.) у разі порушення діючих норм.
Дотримання норм, як і виконання санкцій, робить поведінку людей передбачуваною. Якщо у якоїсь норми відсутня супроводжуюча її санкція, вона стає просто гаслом, закликом, перестає регулювати реальну поведінку, бути елементом соціального контролю. Санкції поділяються на:
формальні, офіційно прийняті суспільством (підвищення або пониження в посаді, нагорода, покарання і т.п.) і неформальні (схвалення, обурення і т.п.);
позитивні (визнання заслуг, преміювання, присудження почесного звання) і негативні (штраф, засудження, ізоляція і т.п.)
Найстарішим і найпростішим способом соціального контролює фізичне насильство. Воно може застосовуватися як один з методів виховання в сім'ї, як спосіб боротьби із злочинністю, як один із засобів наведення порядку в суспільних місцях. Специфічними способами здійснення соціального контролю є: запобігання осуджуваних вчинків, утримання від них, заборона (страхання), ухвалення санкцій. Існують також три основні методи реалізації соціального контролю: ізоляція, відособлення, реабілітація.
В сучасному суспільстві функціонує ряд соціальних інститутів, спеціально створених для застосування санкцій до порушників норм. До їхнього числа відносяться: кримінальне право, міліція (поліція), органи безпеки, суд, прокуратура, в'язниця.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які існують методи реалізації соціального контролю у суспільстві?“ на сторінці 1. Приємного читання.
