Соціологія релігії — один з напрямів загальної соціології, завданням якого є вивчення релігії як соціального феномена. Вона досліджує релігію як одну із соціальних підсистем, як соціальний ін- ститут, як важливий чинник мотивації соціальної поведінки людей.
Основоположниками соціології релігії є Е.Дюркгейм і М. Вебер. Так, Дюркгейм вважав релігію одним із соціальних інститутів, який виник для задоволення певних соціальних потреб. Тому для її дослідження необхідно застосовувати соціологічні методи і критерії
ОЦІНКИ.
Сенс і призначення релігії, за думкою Дюкгейма, полягає в культивації соціальних (суспільних) почуттів і уявлень, ритуалів культових дій, які стають обов'язковими для усіх членів суспільства і, в уяві окремих індивідів (груп), є об'єктивною реальністю.
М. Вебер також розглядав релігію як соціальний інститут, Але, на відміну від Дюркгейма, він не вважав, що релігія як об'єктивна реальність повність підкоряє своєму авторитетові і владі окремого індивіда чи групу. За думкою Вебера, релігія є основою системи цінностей і норм, які надають сенсу і значення поведінці і способу мислення кожного індивіда, кожної соціальної групи, сприяючи таким чином індивідуальній самореалізації.
Значний внесок в розвиток соціології релігії зробили такі вчені, як Г. Зіммель, Б. Малиновський, Т. Парсонс, Т.Лукман, Р. Бель, А. І. Ільїн, М.О. Бердяев.
Релігія (від лат. religio — набожність, святиня, предмет культу) — система вірувань в існування певної трансцендентної інстанції (надприродної світоглядної структури), яка оцінює (контролює) дії і думки індивіда, групи, соціальної спільноти.
Трансцендентний (від лат. transcendens — що виходить за межі) — недосяжний для пізнання; такий, що виходить за межі пізнання природними методами. Тому релігійні догми, звичайно, не підлягають науковому аналізу. Вони або сприймаються на віру, або ж відкидаються.
Кожній релігії властиві свої певні специфічні ритуальні дії, які, за думкою віруючих, сприяють встановленню прямого і зворотного зв'язку з предметом культу. Наприклад, обряд хрещення в християнстві, обрізання в іудаїзмі і ісламі, медитація в буддизмі та індуїзмі тощо.
Найбільш ранніми з відомих нам форм релігії є:
магія (чаклунство, чародійство);
тотемізм (спорідненість з певними тваринами);
фетишизм (культ неживих предметів);
анімізм (віра в душу і духів).
Причини виникнення релігії можна класифікувати наступним чином:
Соціальні і соціально-кліматичні — незахищеність людини перед природною стихією і соціальними катаклізмами (війнами, голодом, епідеміями та ін.). Бажання знайти захист в надприродному.
Гносеологічні (пізнавальні) — здатність людської свідомості в процесі пізнавальної діяльності наділяти надприродними (трансцендентними) властивостями предмети і явища, які людина не в змозі пізнати дослідним шляхом. Абстрактні уявлення про ті чи інші явища базуються не на знаннях, а на вірі.
Психологічні — пов'язані з впливом культових дій на психіку людини. Зокрема, у індивіда під час релігійного обряду можуть виникати видіння (галюцинації), сильне емоційне збудження і т.д.
Соціально-психологічні — єдина віра і сумісні культові дії сприяють інтеграції людей в рамках певної культурної спільноти (Дюркгейм).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які функції виконує релігія в суспільстві?“ на сторінці 1. Приємного читання.
